Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вже проходили коректи <g/> , пригадую Димінського за довгими шпалерами <g/> , що систематично прибували з друкарні <g/> . </p>
doc#0 <p> Проте <g/> , коли пройшла поголоска <g/> , що Львів припиняє працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван Мірчук <g/> , директор берлінців <g/> , вирішив скористатися з цього й перехопити Н. до свого інституту <g/> . </p>
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#0 Але з однією умовою <g/> : Н. буде приїздити до Берліна <g/> , але житиме в Пляуені ( <g/> чому саме там — про це пізніше <g/> ) <g/> , забиратиме туди гранки <g/> , а потім привозитиме їх до інституту <g/> . </p>
doc#0 <p> Зрештою <g/> , сама подорож залізницею до і з Берліну <g/> , навіть не під бомбами <g/> , була іспитом на витривалість <g/> .
doc#0 Вагони на станціях треба було штурмувати <g/> , кожне вікно вагона було амбразурою фортеці <g/> , яку треба було взяти з боєм <g/> .
doc#0 Що здіялося з книгозбірнею <g/> , і досі невідомо <g/> .
doc#0 <p> Попри все <g/> , одне з останніх вражень з Берліну було добре <g/> .
doc#0 <p> Попри все <g/> , одне з останніх вражень з Берліну було добре <g/> .
doc#0 <p> А всередині — столики під білими скатертинами <g/> , порцеляна сервізу <g/> , добірне меню <g/> , зразкова обслуга <g/> , талони з продовольчих карток вистригають <g/> , але все інше — ніби не було війни <g/> , альянтських гостей <g/> , навали руйновиння <g/> . </p>
doc#0 Власне <g/> , розтрощена Німеччина чужинецьких робітників уже не потребувала <g/> , фабрики їх не жадали <g/> , і Штрасгоф мав труднощі з розміщенням нових робітників <g/> .
doc#0 <p> Молодик поклав пашпорт у свою кишеню <g/> , бічну <g/> , в піджаку <g/> , і сказав <g/> : </p><p> — За дві години в бараку X з речами <g/> .
doc#0 У голові майоріло — нізащо не піду до того клятого барака X з тими клятими молодиками <g/> .
doc#0 <p> Історія українських початків у Пляуені <g/> , коротко <g/> , ведеться приблизно від кінця 1944 року <g/> , а переємністю вони з Берліну <g/> .
doc#0 Коли небо над Берліном стало суцільно англо-американським <g/> , життя почало з міста відпливати деінде <g/> , хоч офіційно евакуації не було <g/> .
doc#0 Був він чернігівсько-селянського роду <g/> , але переконання його й партійна приналежність були есерівські <g/> , бойові заслуги — і київські <g/> , і хустські <g/> , — перші 1917-1918 <g/> , а другі 1940 <g/> , в обох випадках в українському війську <g/> , а це не надто в'яжеться з працею в німецькій наскрізь нацистській — хоч і деполітизованій — пропаганді <g/> .
doc#0 Вони відключалися від праці на заводах <g/> , переходили з гуртожитків-бараків до приватних кімнат у німецьких помешканнях <g/> , діставали продуктові картки <g/> , такі ж як німецькі <g/> , вельми ощадливі <g/> , але не до стадії голоду <g/> , могли користатися публічним транспортом <g/> …
doc#0 <p> Коли берлінське небо стало занадто розжареним і працювати під ним стало неможливо <g/> , керівні органи німецької пропаганди вивезли редакцію « <g/> Дозвілля <g/> » ( <g/> як і газети « <g/> Земля <g/> » <g/> , видаваної для українських сільськогосподарських робітників <g/> ) до Пляуену <g/> , де зорганізували й друкарню з українськими шрифтами <g/> . </p>
doc#0 <p> Бо Свирид Микитович запрошував Н. ще зі Львова <g/> , ше з Штрасгофу <g/> .
doc#0 Щоправда <g/> , тоді небо над Берліном ще не було таке погрозливе <g/> , а поїзди з Берліна такі неутульні <g/> . </p>