Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 П'єра і Ірми тріумфує <g/> . Але це тільки нібито <g/> . Ми бачили <g/> : кожною фразою <g/> , на кожному кроці автор
doc#22 московського « <g/> Крокодила <g/> » <g/> . Нам вона не цікава <g/> . Ми знаємо її <g/> . Створив її в перші роки революції
doc#23 , нелюдського <g/> , ніж конкретні зорові образи <g/> . Ми не знаємо <g/> , які дерева ростуть у цих садках і
doc#24 культурного ренесансу двадцятих років <g/> . Ми не будемо рівняти ці твори ні рівнем
doc#24 розмах <g/> , він — « <g/> вічно підхмелений юністю <g/> » <g/> . Ми впізнаємо його <g/> . Це та « <g/> молода молодь <g/> »
doc#24 другим пляном повторює щойно нами намічену <g/> . Ми бачимо її вперше восени на цвинтарі <g/> , на
doc#24 Мотиви « <g/> Арабесок <g/> » Хвильового й « <g/> Фуґи <g/> » Тичини <g/> . Ми їх знаємо <g/> : сьогодні зроджується з учора і
doc#24 своє гармонійне викінчення саме в « <g/> Вертепі <g/> » <g/> . Ми аж ніяк не схильні пояснювати особливості
doc#24 того <g/> , що в складниках існувало і перед тим <g/> . Ми не знаходимо в усталених у поетиці жанрових
doc#24 закономірність ліній <g/> , віддалів <g/> , пропорцій <g/> . </p><p> Ми не раз уже з приводу « <g/> Вертепу <g/> » говорили про
doc#24 релігійности Любченкові цілком чужий <g/> . Ми порівнюємо структуру стилів <g/> , а не їх
doc#26 , критика і ствердження своєї інакшости <g/> . </p><p> Ми звикли <g/> : коли пізніший поет бере тему якогось
doc#27 року в листі до Ґалаґана порушено ці проблеми <g/> : « <g/> Ми збагатили московську річ словами <g/> , ко горих при
doc#27 літературної мови <g/> , що межувала з її творенням <g/> . Ми <g/> , пише він до Ґалаґана <g/> , « <g/> сотворили б свій язик не
doc#27 листах <g/> . Вони відкриваються Кулішем-мужем <g/> . Ми бачимо його в розпалі намірів <g/> , плянів <g/> , заходів
doc#27 боротьбу проти феодальної аристократії <g/> . « <g/> Ми <g/> , — писав Хвильовий <g/> , — як і пролетаріят <g/> , ведемо
doc#27 , лишилися кредо Кулішевим до кінця його днів <g/> : « <g/> Ми з Московською Землею не ворогуєм <g/> … Сохрани нас
doc#27 що <g/> » <g/> . У старому віці такі настрої посилюються <g/> : « <g/> Ми народ незгідний <g/> ; ми на- слідники тих розбишак <g/> ,
doc#27 . Він був її будівничим <g/> , речником і пророком <g/> . Ми не зрозуміємо великої частини його
doc#27 голосник <g/> , а з позицій особисто пережитого <g/> . Ми бачимо його <g/> , як він є і як він себе грає <g/> . У листі є