Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 <p> v Тут знов проявилося блискуче мовне чуття Михальчука <g/> : новітні дуже точні спостереження вимови північноукраїнських поліфтонгів типу уо зроблені Курило в її книзі <g/> : “ <g/> Спроба пояснити процес зміни о <g/> , е в нових закритих складах у південній групі українських діялектів <g/> ” Київ 1928 <g/> , показали <g/> , що ці поліфтонги мають на собі спадний наголос <g/> .
doc#27 А що вже Київ <g/> , то <g/> , вибачай <g/> , — навряд чи є на світі дурніший город <g/> !
doc#28 слави <g/> » ( <g/> « <g/> Київ з лівого берега <g/> » <g/> ) <g/> , і « <g/> в музей замкнули ми старовину <g/> » ( <g/> « <g/> Розмова <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Будівникові <g/> » <g/> ) </p><p> І тоді поет гордовито певний <g/> , що Київ ще житиме новим і високим життям <g/> , бо </p><p> Живе життя і силу ще таїть </p><p> Оця гора зелена і дрімлива <g/> , </p><p> Ця золотом цвяхована блакить <g/> . </p>
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Київ з лівого берега <g/> » <g/> ) </p><p> І хто знає <g/> , може в саме сполучення кольорів – золота й блакиті – уклав поет алюзію на національне відродження України – тим більше <g/> , що ці ж кольори він підкреслює і в іншій символічній візії майбутнього <g/> : </p><p><g/> …
doc#28 lucrum <g/> ) <g/> , Київ на Баалбек <g/> , поет з товаришами на захожих ольбійських різьбарів <g/> , а баришівські чинбарі – на шкурну громаду скитів-дикунів <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Київ <g/> » <g/> , 1922 <g/> ) </p><p> Не повіримо хоч би тому <g/> , що <g/> , врешті <g/> , сам поет скаржиться на свою самотність <g/> , на « <g/> примару сліпої журби <g/> » <g/> , з якої може тільки сміятися « <g/> голос залізний доби <g/> » ( <g/> « <g/> І десь надійшло <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) <g/> , на те <g/> , що </p><p> Серце твоє – мов маленький будинок </p><p> На неосяжній холодній землі <g/> . </p>
doc#28 Невипадково в поезії « <g/> Місяця срібний дзюб <g/> » подана ціла концепція історії людства <g/> , в поезіях « <g/> Мономах <g/> » і « <g/> Київ <g/> » — концепція історії України ( <g/> чи <g/> , певніше <g/> , концепції <g/> : бо коли в « <g/> Мономахові <g/> » рушієм історії проголошується відвага <g/> , що здобуває світ <g/> , то в « <g/> Києві <g/> » це знаходить заперечення в ім'я пріоритету праці й поезії <g/> ) <g/> , а в поезії « <g/> М. К. Заньковецькій <g/> » — концепція історії українського мистецтва у взаєминах у ньому грецького і суто народнього первнів <g/> .
doc#28 <p> При всьому тому поезія ця далеко менше завантажена реквізитом літературних асоціяцій <g/> , історичних посилань і мітологічних імен-узагальнень <g/> , ніж поезія Зерова ( <g/> за винятком хіба поезій « <g/> Київ <g/> » і « <g/> Минула ніч <g/> » — типово Зеровського алюзійного вірша з глибоко захованим суб'єктивним тлом <g/> ) <g/> .
doc#29 Київ тоді був провінція <g/> , ми були столиця і дуже тим пишалися <g/> .
doc#30 Київ — дуже мале місто <g/> , а до того ж — половинка українська <g/> , а друга руська <g/> .
doc#32 Багато разів видання Академії примушували Київ видавати те <g/> , чого Київ сам <g/> , мабуть <g/> , ніколи не видав би <g/> .
doc#32 Багато разів видання Академії примушували Київ видавати те <g/> , чого Київ сам <g/> , мабуть <g/> , ніколи не видав би <g/> .
doc#32 Київ боявся Академії і змушений був змагатися з нею <g/> .
doc#32 Тим самим відновлено і традиційну дихотомію Київ — Львів <g/> .
doc#38 Київ дістав з Новгороду свою династію <g/> .
doc#38 Київ дістав з Новгороду свою династію <g/> .
doc#38 Чи не ближчий до істини був Зеров <g/> , коли писав <g/> , що « <g/> й Київ <g/> , і Харків <g/> , по суті <g/> , провінція <g/> , і культурні цінності одержують з других рук <g/> » <g/> , — хоч навіть про пізніший час <g/> ?
doc#40 Для фонетики і граматики це є книжка Олекси Синявського « <g/> Норми української літературної мови <g/> » ( <g/> Харків <g/> , 1931 <g/> ; друге видання — Львів <g/> , 1941 <g/> ) <g/> ; для лексики — « <g/> Російсько-український словник <g/> » Української Академії Наук <g/> , якого вийшло шість книжок ( <g/> Том І <g/> : А—Ж <g/> ; том II в 3 книжках <g/> : 3—Н <g/> ; том III в 2 книжках <g/> : О—П. Київ <g/> , 1924-1932 <g/> ) <g/> .
doc#40 На Україні фактично існує два арґо <g/> , хоч і споріднені <g/> , — одне з осередком у Львові <g/> , друге — в Одесі <g/> , звідки воно поширилось на Київ і Харків <g/> .