Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 . </p><p> Зроблю ще одну сповідь <g/> , теж не нову <g/> . Я ставився з пошаною </p><p> до пересічного німецького
doc#67 серце твоє <g/> ! </p><p> З останнім диханням хіба я позбуду І думи й кохання моє <g/> ! </p><p> Прощай <g/> ! Хай очей
doc#67 Він мене спитає <g/> , як же ця особа виглядає <g/> . Добре <g/> , я скажу <g/> , вона мала на зріст <g/> , чорнява <g/> , середніх
doc#69 живих людей з-під мороку совиних крил <g/> . </p><p> Не все мені в тих реабілітаціях зрозуміле <g/> . Виглядаяє <g/> , що
doc#69 усуванні цього типу відмінювання <g/> . ( <g/> Я показав це в статті 1983 року <g/> , але вона <g/> , на жаль <g/> ,
doc#72 вражає занадто льокальним характером і навіть мені <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом
doc#75 » <g/> . Може справді це компенсація жорстокости <g/> ? « <g/> Я — мрійник і з висоти свого незрівняного
doc#78 не дає змоги подати докладну аналізу лексики <g/> , і я змушений відіслати читача до вже згадуваної
doc#79 , тому слова пояснень не допоможуть <g/> . Все таки я наважуюся сказати кілька слів на додаток до
doc#81 , мене <g/> . Але цей ДЕНЬ — чи це буде ніч — прийде і для мене <g/> , прийде він <g/> , хоч трохи пізніше й поступово для
doc#81 . </p><p> Але те <g/> , що <g/> , можливо <g/> , було корисно для мене як особи ( <g/> хто знає <g/> , чи справді було <g/> . Може <g/> , я був
doc#81 Ломжу <g/> , щоб знайти « <g/> наш <g/> » будинок <g/> . Природна річ <g/> , я нічого не знайшов <g/> . Про фотель у вітальні не
doc#81 згадка про батька <g/> . Час переказати те <g/> , що я про нього знаю <g/> , звичайно <g/> , зі слів матері <g/> , та ще з
doc#81 , присиланих або привезених звідти <g/> . Дитиною я дуже радо їх переглядав <g/> . Війна з німцями від
doc#81 , звичайно <g/> , по-французьки <g/> . Вона вчила мене французької мови й читала зі мною « <g/> Les malheurs
doc#81 й побічні мотиви <g/> . Мимохідь кинені <g/> , доводилося мені чути завваги про те <g/> , що він був занадто гордий <g/> ,
doc#81 вимовляла Аннушка <g/> , і я навчився від неї <g/> ? <g/> ) <g/> . Тоді я заявив <g/> , що більше на Зьозю не відповідатиму <g/> , бо
doc#81 . Була й іграшкова рушниця <g/> . З нею по вулицях я не ходив <g/> , але зфотографувався з нею <g/> . Це був
doc#81 років бідування після одруження <g/> ) <g/> , і привчала мене до неї <g/> . Я був люблений <g/> , пещений <g/> , але не
doc#81 . У родині я був <g/> , у клясу я мусів увійти <g/> . У родині я був один <g/> , тут я був один з тридцятьох <g/> . У родині