Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#29 І так <g/> , коли продертися крізь видимості й оболонки <g/> , на Лібкнехта <g/> , 9 ( <g/> вона вже була не Сумська <g/> , а Лібкнехта <g/> ) <g/> , у Харкові містилося три театри для харків'ян <g/> , що формально звалися « <g/> Березіль <g/> » <g/> : аґітпропний <g/> , театр-ревю та « <g/> нормальний <g/> » <g/> , — хоч усі три при одній школі виховання актора <g/> ; а далі — четвертий <g/> , театр Миколи Куліша <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , — театр Леся Курбаса <g/> .
doc#30 А я <g/> , хоч залюбки читаю Вашу прозу <g/> , а до віршів навіть вступи сочиняю <g/> , але мені ближчі Ваші рассуждения <g/> , « <g/> всякі-разні <g/> » ( <g/> за Котляревським <g/> ) філософії ідей <g/> … </p>
doc#30 Хоч сподіваюся <g/> , що Вам таки розсмокчуть Вашу біду і що Ви повернетеся до Ваших жучків і жучок2. Якої надії з моїми очима я не маю <g/> , тільки що не маю охоти слати своїм друзям і прихильникам <g/> , як і воріженькам <g/> , лепортів про мій здоровельний стан <g/> .
doc#30 »4 <g/> , після чого буде <g/> , як передбачено <g/> , « <g/> the rest is silence <g/> »5. </p><p> А тим часом мої харківські « <g/> краяни <g/> » закликають мене готуватися до мого дев'яностоліття <g/> , або як сказали б мої спільнольвів'яни <g/> , дев'ятдесятиліття <g/> , хоч я ніяк не можу уявити себе за півтора року <g/> ; — з чим на місці вас <g/> , [ <g/> один рядок забитий <g/> .
doc#30 Ух <g/> , як радо поїхав би я до Італії <g/> , але — сиди і нічогісінько не жди7. </p><p> Я дуже зворушений Вашою самокомандировкою до літератури шелестуна8 <g/> , але Бурячка Ви додали вже самі <g/> , зізнайтеся <g/> , хоч і в добрій гармонії стилю <g/> .
doc#30 Воістину спасибі <g/> , таки й до Сталінки з суржиком не треба вдаватися2. А воно ж хоч і з стилізацією <g/> , а до чудотворного воскресіння веде <g/> …
doc#31 У січні 1926 р. цвіт харківської половини українських письменників утворили нову <g/> , принципово немасову <g/> , « <g/> олімпійську <g/> » організацію ВАПЛіте <g/> , ведену Хвильовим <g/> , хоч формально він був тільки віце-президентом <g/> .
doc#31 Але далі справа ще більше ускладняється <g/> : « <g/> Азіятський ренесанс — це епоха европейського відродження плюс незрівнянне <g/> , бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво <g/> » <g/> ; і ще більше <g/> , німецький експресіонізм — « <g/> це теж предтеча великого азіятського ренесансу <g/> » <g/> , хоч <g/> , додамо <g/> , ні в Европі часів Відродження <g/> , ні в Німеччині часів Хвильового комунізму не було <g/> .
doc#32 їх було три <g/> , і кожний з них <g/> , хоч які різні вони були психологічно і інтелектуально — вони всі любили свою Академію і дбали від щирого серця за її мирне існування і успіхи <g/> .
doc#35 <p> Не хочеться вмерти <g/> , живот хоч і гнилий <g/> , </p><p> Проте кожному <g/> , і каліці <g/> , милий <g/> . </p>
doc#36 Відносини Ге з дочками і дружиною письменника склалися якнайкращі <g/> , хоч дружина - як добре відомо - зовсім не похваляла новий стиль життя Толстого <g/> .
doc#36 <p> Почнемо з того <g/> , що останні картини Ґе <g/> , хоч і на релігійні теми <g/> , не мають нічого спільного з традиційним благочестям <g/> .
doc#37 Гаряче бажання зберегти МУР <g/> , без найменшого сумніву <g/> , відчував і Самчук <g/> , хоч він намагався ставитися з олімпійським спокоєм до бур у шклянці води <g/> , що непокоїли мене <g/> , і Костецький <g/> , і навіть Домонтович-Петров з його повсякчасною іронією й дещо мефістофельською посмішкою <g/> , і багато інших <g/> .
doc#37 До того ж <g/> , хоч він теж брав МУРівські справи до серця <g/> , він менше хотів бути літературним сповідником і посередником <g/> , учасником світоглядових дискусій і менше надавався до цього <g/> .
doc#37 Воно мало власне обличчя і літературно і в друкарському сенсі <g/> , хоч воно не мало свого Гніздовського <g/> , як мала « <g/> Арка <g/> » <g/> .
doc#40 <p> До урочистої лексики часто належать також великою мірою слова з абстрактним значенням ( <g/> честь <g/> , душа <g/> , розум <g/> ) <g/> , хоч <g/> , з другого боку <g/> , абстрактна лексика властива також стилям науково-філософським <g/> , які з природи речей мають принципово не емоційний характер <g/> . </p>
doc#40 Якщо дієслівна зв'язка бути стоїть у теперішньому часі <g/> , то препозитивний присудковий іменник вживається тільки в орудному відмінку ( <g/> бо інакше він буде сприйнятий як підмет <g/> ) <g/> , а постпозитивний нормально стоїть у називному <g/> , хоч останнім часом <g/> , особливо в мові преси <g/> , помітно частішає вживання і тут орудного <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Той же відтінок непевности <g/> , а також почасти свободи вибору має розділовий сполучник хоч ( <g/> завжди повторюваний у цьому значенні <g/> ) <g/> , властивий переважно усній мові <g/> , особливо на Сході України <g/> .
doc#40 Ми і будемо його в дальшому дотримуватися <g/> , хоч він має чималі хиби <g/> . </p>
doc#40 Головні сполучники допустових речень <g/> : хоч ( <g/> а <g/> ) <g/> , хоч як <g/> , як не <g/> , скільки не <g/> , дарма що <g/> , напр <g/> .