Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 У “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” з старих майстрів названо Мікель-Анджело <g/> , Рафаеля <g/> , Леонардо <g/> , Шардена <g/> , Гольбайна <g/> , Фан-Айка <g/> , Дюрера <g/> , Мемлінга <g/> , з пізніших — сумарно прерафаелітів і мехіканських монументалістів Сікейроса ( <g/> названого Сігейрос <g/> , двічі <g/> ) <g/> , Ріверу і Ороско <g/> , та ще К. Кольвіц <g/> , Манзу <g/> , Фр <g/> .
doc#6 І його старий світ <g/> , з якого він вийшов <g/> , і його новий світ <g/> , до якого він частково входив ( <g/> але не цілком <g/> , ніколи не цілком <g/> ) <g/> , — обидва загрожували йому тим <g/> , що він називав “ <g/> деперсоналізацією <g/> ” <g/> .
doc#8 Та в суті речі це не було новою тезою <g/> : це було тільки ствердження старої його тези про незалежність різних сторін розвитку суспільства чи націй як частин людства <g/> , в даному випадку — держави і культури <g/> .
doc#8 Прийшов з валізкою <g/> , в своєму старому теплому пальті <g/> , в наскрізь пропітнілому анекдотичному капелюшку <g/> , з почервонілою лисиною <g/> , з краплями поту на лобі <g/> , з виглядом стомленої і здивованої рожевої дитини <g/> .
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 За приклад могли б правити такі слова <g/> , як шумлява ( <g/> « <g/> Один ти в шумляві сидиш <g/> » — II <g/> ) <g/> , роздолий ( <g/> « <g/> Ввійдеш в улиці роздолі <g/> » — 37 <g/> ) <g/> , марій ( <g/> « <g/> Сміялися над марієм старим <g/> » — 192 <g/> ) <g/> , марівничий ( <g/> « <g/> В душі лякливій <g/> , марівничій <g/> » — 213 <g/> ) <g/> , мучень ( <g/> « <g/> Бог мученів-рабів <g/> » — 214 <g/> ) тощо <g/> .
doc#9 З перших відзначу спорадичне вживання і на місці старого редукованого звука ( <g/> « <g/> Чи крів'ю упився ти п'яний <g/> » — 23 <g/> ) <g/> , випадки зникнення початкового г перед р ( <g/> « <g/> Рабуючи у них добро <g/> » — ПО <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 Уже « <g/> в початку вісімдесятих років київська українська громада ( <g/> так звана " <g/> Стара Громада <g/> " <g/> ) щорічно відпускає певні кошти на поїздку до Галичини кількох молодих членів <g/> »6 <g/> , надаючи <g/> , певна річ <g/> , цим подорожам чималого виховного значення <g/> .
doc#9 <p> Коли абстрагуватися від роздратованого тону старого І. Нечуя-Левицького <g/> , то в його твердженні є частка правди <g/> .
doc#9 Але надзвичайно характеристичне <g/> , що навіть старий і безмежно консервативний <g/> , затятий у своїй консервативності І. Нечуй-Левицький не може наважитися до краю закинути все внесене в літературну мову на попередньому етапі розвитку і повинен усупереч своїй позиції принципової оборони діялектної одноосновности літературної мови припустити в новітній літературній мові деякі слова <g/> , які він уважає за галицькі з походження <g/> .
doc#9 ) <g/> ; стірка ( <g/> « <g/> Варвара кинула стірку <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » <g/> , 106 <g/> ) <g/> ; мундур ( <g/> « <g/> Вуси <g/> , волосся й старий мундур — звисало <g/> » — « <g/> Persona grata <g/> » <g/> , 28 <g/> ) <g/> ; куяшс ( <g/> « <g/> Золоті кутаси на чорних боках домовини <g/> » — « <g/> В дорозі <g/> » <g/> , 50 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 У складному реченні специфічно галицьких особливостей у М. Коцюбинського майже нема <g/> , хіба що можна згадати вживання сполучника аж у часових підрядних реченнях із значенням кінцевої межі тривання дії головного речення ( <g/> « <g/> Вона варила <g/> , аж стала старою дівкою <g/> » — « <g/> Fata morgana <g/> » <g/> , 61 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Навіть дещо зі старої <g/> , ще козацької <g/> , військової термінології Запорізької Січі відновляється тепер у війську УНР <g/> , можна думати <g/> , не безпосередньо зі старовини <g/> , а під впливом того <g/> , що ці <g/> , скажімо <g/> , сопші <g/> , чоти <g/> , рої тощо вживалися перед тим у практиці галицьких військово-спортивних організацій <g/> .
doc#9 Та все-таки ці впливи були <g/> , тільки ширилося не нове <g/> , а старе <g/> , вже наявне до 1920 р. З цього погляду можна говорити про те <g/> , що галицькі впливи на літературну мову тривають впродовж усіх двадцятьох років <g/> . </p>
doc#9 Але й дальше « <g/> розгаличанення <g/> » літературної мови припинено чи хоч би загальмовано <g/> , а де в чому завдяки виступам М. Бажана <g/> , Ю. Яновського <g/> , А. Кримського та інших пощастило й повернути літературну мову на старі позиції — позиції двадцятих років <g/> .
doc#9 <p> У Г. Стеценка2xxi <g/> : гей би — ніби ( <g/> « <g/> Очі в неї гей би волошки <g/> » <g/> ) <g/> , канарок — канарка ( <g/> « <g/> Як голодний канарок <g/> » <g/> ) <g/> , нараз — раптом <g/> , зразу ( <g/> « <g/> Нараз чує <g/> » <g/> ) <g/> , одинокий — єдиний ( <g/> « <g/> Біля одинокого вікна висить старий годинник <g/> » <g/> ) <g/> , переноситися — переїздити ( <g/> « <g/> Той перенісся у Львів <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Аналогічні спостереження можна було зробити й вивчаючи усну мову вселенців до Галичини <g/> , особливо дітей і підлітків <g/> .
doc#9 Таким чином виразна логічна суперечність між значенням і граматичною структурою слів вчас-ний-завчасний у літературній мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо собі <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала зі своїм старим східноукраїнським значенням <g/> , а слово завчасний прийняла з тамтешнім значенням із західноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 І західноєвропейські впливи <g/> , і старі традиціїxxxv для цієї мови — порожній звук <g/> .
doc#9 <p> 1. В трискладових і довших іменниках середнього роду на -ання <g/> , що походять від дієслів з наростком -а ( <g/> ти <g/> ) <g/> , переважно наголошеним <g/> , як правило <g/> , старий наголосxxxviii припадав на наросток <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , в багатьох словах на -ання ще неподільно панує старий нанаростковий наголос <g/> : змагання <g/> , обертання <g/> , вагання <g/> , писання <g/> , плазування <g/> , тощо ( <g/> галицьке змагання <g/> , обертання <g/> , писання і т. д. <g/> ) <g/> .