Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Після перебування в Києві <g/> , де він учився у колегії Павла Галагана <g/> , і в Петрограді <g/> , де він студіював в університеті під керівництвом А.Шахматова <g/> , Л.Щерби <g/> , Я.Бодуена де Куртене і М.Фасмера5 <g/> ) <g/> , він на перші відомості про революційно-національний рух на Україні 1917 р. повертається до Чернігівщини <g/> , де викладає українську мову й літературу вчителям спершу в Козельці <g/> , а потім — після короткого перебування з такими ж викладами в Херсоні <g/> , — в Ніжені <g/> .
doc#10 Після перебування в Києві <g/> , де він учився у колегії Павла Галагана <g/> , і в Петрограді <g/> , де він студіював в університеті під керівництвом А.Шахматова <g/> , Л.Щерби <g/> , Я.Бодуена де Куртене і М.Фасмера5 <g/> ) <g/> , він на перші відомості про революційно-національний рух на Україні 1917 р. повертається до Чернігівщини <g/> , де викладає українську мову й літературу вчителям спершу в Козельці <g/> , а потім — після короткого перебування з такими ж викладами в Херсоні <g/> , — в Ніжені <g/> .
doc#10 <p> Впадає в очі ще та обставина <g/> , що всі праці Ганцова в царині української історичної діалектології фактично зосереджені в кількох роках — 1922-1925. Після цих років його наукові виступи фактично припинюються <g/> .
doc#10 Перед тим були учнівські праці <g/> , після того — мовчання <g/> , а потім загибель <g/> . </p>
doc#10 Після того відомості про нього припиняються <g/> . </p>
doc#10 Після традиційної короткої загальної характеристики рукопису і його палеографічних особливостей дослідник починає “ <g/> знімати <g/> ” згадані нашарування на живу мову переписувача <g/> .
doc#10 Тим то цілком слушне твердження польського лінгвіста В. Курашкєвича <g/> , що “ <g/> до того часу <g/> , коли з'явилися праці Ганцова <g/> , наукові відомості про північно-малоруські говірки були загальникові і неточні <g/> ” <g/> , що змінилося рішуче після появи його праць9 <g/> ) <g/> .
doc#10 ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> 4 <g/> ) * після бібліографічної позиції означає <g/> , що ця стаття була неприступна авторові під час писання цього нарису <g/> . </p>
doc#10 Імовірно <g/> , що після перебування в московській слідчій тюрмі її звільнили — про це оповідала п. М. Струтинській одна українська письменниця <g/> , що сиділа тоді в тій же тюрмі12 <g/> ) <g/> .
doc#10 Алеж легко критикувати тепер <g/> , після десятиріч досвіду <g/> , а тоді ступалося ледве перші кроки в цьому напрямі <g/> . </p>
doc#10 До Курило загально панував з малими винятками погляд <g/> , що і в українських словах типу двір <g/> , піч розвинулося з старих о <g/> , е <g/> , коли ті спершу подовжилися під впливом занепаду того слабого голосного ъ <g/> , ь <g/> , що був спершу після них і творив наступний склад ( <g/> дворъ >двор <g/> , печь > печ <g/> ) <g/> , а потім перетворилися на дифтонги <g/> , що й собі далі розвинулися в більшості українських говірок в і. При цьому погляді <g/> , що йде від Міклошіча й Потебні <g/> , північноукраїнські дифтонги розглядано як проміжну стадію <g/> , що затрималася досі на півночі <g/> , але колись характеризувала всю українську територію <g/> .
doc#10 <p> Ця характеристика північноукраїнських поліфтонгів стає вихідною точкою ( <g/> 17 <g/> ) <g/> , де вона поповнюється ще іншими важливими спостереженнями <g/> , а саме до спостережень про однакову часокількість поліфтонгів з монофтонгами <g/> , про спадний характер північноукраїнського наголосу <g/> , про напружену лябіовеляризацію чи палаталізацію приголосних перед наголошеним голосним додається тепер важливе спостереження про характер кінця закритого складу <g/> : у північноукраїнських говірках кінцевий приголосний не обриває артикуляцію голосного <g/> , а наступає після ослаблення голосного і сам артикулюється напружено <g/> , не асимілюючися дальшим звукам ( <g/> 17 <g/> , 10 <g/> ) <g/> .
doc#10 Після цієї кампанії цькування <g/> , як завжди в таких випадках <g/> , наступило цілковите замовчування <g/> .
doc#11 Якби одного разу після Ферровія та не стало б Скальці <g/> …
doc#12 <p> Правила <g/> , що їх зведення подаємо тут <g/> , спираються <g/> , не запроваджуючи будь - яких змін <g/> , на так званий « <g/> Харківський <g/> » правопис <g/> , ухвалений до вжитку 1928 р. <g/> , після того <g/> , як його докладно обговорила Всеукраїнська Правописна Конференція і зредагував один з найвидатніших і найавторитетніших українських мовознавців—Олекса Синявський <g/> , і на складений на основі цього правопису « <g/> Правописний словник <g/> » Г. Голоскевича ( <g/> Видання сьоме <g/> , Харків — Київ <g/> , 1930 <g/> ) <g/> .
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#12 Літери е <g/> , ю <g/> , я на початку слова <g/> , а також у середині слова після голосної і після апострофа означають два звуки <g/> : йе <g/> , йу <g/> , йа <g/> , напр <g/> .
doc#12 В середині слова після приголосної ці літери означають відповідно е <g/> , у <g/> , а з пом'якшенням попереднього приголосного <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 4. Одначе в сполученнях ри <g/> , ли після приголосної в відкритому складі и може чергуватися з і <g/> , апр <g/> .