Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 многопляНовість їх межує з зашифрованістю <g/> . Поезію « <g/> На поталу камінним кригам <g/> » можна розуміти як
doc#68 людини — запорука політичних змін <g/> . Поезія такого гарту й такого почуттєвого діяпазону
doc#14 — НЕ МАЄ КРАЮ </p><p> ( <g/> ВАДИМ ЛЕСИЧ <g/> . « <g/> ЛІРИЧНИЙ ЗОШИТ <g/> . ПОЕЗІЇ <g/> » <g/> ) </p><p> Полемізувати з поезією — марна річ <g/> . Але сама
doc#76 Харків <g/> , 1922. </p><p> Тичина Павло <g/> . Сонячні кларнети <g/> . Поезії <g/> . Київ <g/> , « <g/> Дніпро <g/> » <g/> , 1990. </p><p> [ <g/> Уваров Сергій <g/> ] <g/> .
doc#63 свідчить поезія М. Ореста і Юрія Клена <g/> . </p><p> Поезія Михайла Ореста — вся в надсвітності <g/> , в
doc#14 йти далі — світи не мають краю <g/> . Рух не має краю <g/> . Поезія безмежна <g/> . Моє я — нескінченне <g/> . Мить триває
doc#79 , Андре Пероцькому <g/> . І це був початок її кінця <g/> . Поезія не може стріляти з рушниці <g/> . Мрія не може
doc#50 , бо поезія сама — крапля вічности в людині <g/> . Поезія високо підноситься над дрібнотою пересічного
doc#26 історична романтика українського минулого <g/> . Поезія « <g/> До Основ'яненка <g/> » ставала наче вступом до
doc#49 не виключає емпіричних моментів <g/> . Поезія починається ввечорі ( <g/> « <g/> Ясновишневий вечір <g/> :
doc#37 . Усе розмежоване <g/> , всьому визначене місце <g/> . Поезія навіки відділена від прози життя <g/> . Зміщень не
doc#49 нашої нової поезії шукали саме в цьому напрямі <g/> . Поезія Миколи Зерова <g/> , Ольжича <g/> , Маланюка була міською
doc#50 воля <g/> . </p><p> Місія поезії — незаступна й невідклична <g/> . Поезія потрібна в темряві людського животіння <g/> , як
doc#23 — спогади про перше кохання й зраду невірної <g/> . Поезія Петренка різниться концепцією <g/> , образами <g/> ,
doc#49 , а розгортання внутрішньої логіки образу <g/> . </p><p> Поезія Василя Барки — вияв такого світосприймання <g/> , що
doc#28 в окремих атрибутах <g/> , як у синтетичному образі <g/> . Поезія Зерова <g/> , взята як цілість <g/> , дає по-своєму
doc#63 національна органічність Барчиної поезії <g/> . </p><p> Поезії Барки не завжди відшліфовані <g/> , виточені <g/> ,
doc#63 вже один крок до штампу і до виродження поезії <g/> . Поезія може жити тільки в постійній взаємодії з мовою
doc#19 Куліша <g/> . </p><p> Основна з цих рис — розумовість поезії <g/> . Поезія Мовина — це передусім міркування на теми
doc#28 з його майстерних віршів живе слово поезії <g/> . </p><p> Поезія Зерова живе насамперед своїм конфліктом із