Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що український пейзаж — це завжди природа безхмарного літа <g/> , без сліду тієї романтичної атмосфери шторму і злив <g/> , яка була властива ранньому Т. Шевченкові <g/> ; природа <g/> , над якою постійно світить лагідне сонце <g/> , що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається за хмари <g/> .
doc#1 <p> Період <g/> , що його можна назвати другим петербурзьким періодом після заслання <g/> , був навіть коротший за будь-який інший <g/> , бо тривав трохи більше року <g/> .
doc#2 За цей час одні встигли переглянути свої старі погляди й відійшли на інші позиції <g/> .
doc#2 Кольорові контрасти зеленого і червоного аж горять <g/> , а за всім виразний психологічний підтекст почувань молодої <g/> .
doc#2 Нема місця іншим почуттям <g/> , над усіма панує одне — мста <g/> , око за око <g/> , один з двох мусить упасти <g/> , і єдина насолода - побачити <g/> , як жах перекосить обличчя ворога <g/> .
doc#2 Але яке багатство наїжених і ікластих ритмів сховала Лятуринська за цією нібито безпорадністю і який свій світ створила <g/> ! </p>
doc#2 І справжнє чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає властивості лірики <g/> .
doc#2 <p> Часом « <g/> я <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція лишається такою ж мужньою й загальною <g/> , бо крик почуттів знову ж заступлений описом поведінки <g/> , а сам опис перенесений у майбутній час <g/> , — тонкий засіб <g/> , що зразу робить образ узагальненим <g/> , водночас не позбавляючи його глибокої індивідуальности <g/> : </p><p> За рядом днів сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p>
doc#2 Напруга суб'єктивної розпуки й волі не меншає <g/> , але сублімується в мужність і поезію загальної ваги <g/> , а « <g/> я <g/> » стає не центром світу <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , за законами мови має узгоджуватися присудок <g/> .
doc#2 Обрядом є сум і дожидання милого <g/> , в ритуальні форми виливається тужіння за ним <g/> , і якщо нікого не здивує <g/> , що в першому колі « <g/> Веселки <g/> » річний круг життя поданий як послідовність ритуальних чинів <g/> , то менше звичайний є показ усього дівочого життя теж як суми обрядових дій <g/> .
doc#2 Але багатство життя і багатство обряду — прийшло поступово <g/> , завойовуючися крок за кроком і ведучи з собою збагачення формальних засобів <g/> .
doc#2 Інструмент вступав за інструментом <g/> , тон за тоном <g/> , мотив за мотивом <g/> . </p>
doc#2 Інструмент вступав за інструментом <g/> , тон за тоном <g/> , мотив за мотивом <g/> . </p>
doc#2 Інструмент вступав за інструментом <g/> , тон за тоном <g/> , мотив за мотивом <g/> . </p>
doc#2 <p> За сумом іде ніжність <g/> , не виключаючи жорстокости й суворости <g/> , але доповняючи їх <g/> .
doc#2 <p> Т а к а музика веде за собою молитву <g/> , молитву про те <g/> , щоб була честь — зброї <g/> , слава — йменню <g/> , але також і про те <g/> , щоб Цариця світу хоронила сірому <g/> , що мусіла вийти на мандрівну путь мертвої зимової пори <g/> . </p>
doc#2 За тягарем барокко ощадність майстра <g/> , за радістю життя суворість невпинної і <g/> , може <g/> , безнадійної битви <g/> .
doc#2 За тягарем барокко ощадність майстра <g/> , за радістю життя суворість невпинної і <g/> , може <g/> , безнадійної битви <g/> .
doc#2 І тому так просто і логічно включаються тут мотиви сирітки <g/> , що втратила матір <g/> , Вітряниці <g/> , що оплакує всіх мертвих <g/> , і - чудо поєднання особистого з універсальним — тут ще з'являється і зовсім не дисгармонує вірш « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за ним так само логічно йдуть вірші про частування мертвих членів роду в передріздвяну пору <g/> , і далі завершення кола - похоронно-народжувальне сумно-радісне свято зимового сонцевороту <g/> . </p>
doc#3 <p> Зібраний матеріял дозволив висловити припущення про рушійні сили за цією інновацією і про її місце і ролю в загальному розвитку синтакси новітньої української літературної мови <g/> .