Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 <p> Так утворився бльок трьох родин — мої супутники з Харкова Л. <g/> , Лавріненки і я з матір'ю. Усі не мали бажання лишатися в Києві <g/> , але тільки я твердо знав <g/> , куди я хотів <g/> . </p>
doc#20 Були в нас тільки наші радянські пашпорти та посвідки з Харкова чи Нальчика про евакуацію <g/> .
doc#22 Є тут трохи напруженої дії <g/> , розділи кінчаються кульмінаціями <g/> ; є дещо « <g/> потоку свідомосте <g/> » в стилі Джойса <g/> , трохи загадковосте « <g/> російської душі <g/> » <g/> , але і деякий фактаж про Харків років війни <g/> .
doc#22 Автор опинився в Харкові безпосередньо після німецької окупації і тільки на один день <g/> , а описує власне німецьку окупацію <g/> .
doc#22 Ось Харків за їхнього часу <g/> : </p><p> Навколо кипіло житгя <g/> .
doc#22 Останніми тижнями прибули численні пересельці разом з жінками й родинами <g/> , і центр Харкова вже набирав затишного німецького вигляду <g/> .
doc#22 <p> З історичним Харковом часу німецької окупації <g/> , причаєним у прифронтовій зоні <g/> , на три чверті зруйнованим більшовиками при відступі <g/> , голодним <g/> , замерзлим <g/> , усіяним трупами <g/> , перекопаним вуличними барикадами <g/> , брудним <g/> , заметеним снігом <g/> , цілком знекровленим і позбавленим життя <g/> , цей опис має стільки ж спільного <g/> , як з Атенами під час Перікла <g/> .
doc#22 У голодному й вимороженому Харкові герої роману Бландена мечуться <g/> , шукаючи в епоху убивць морально чистих шляхів і вибіленого сумління <g/> . </p>
doc#22 ) Однак треба заявити <g/> , що вся показана Бланденом гармонія моральної чистоти й одвічної справедливості <g/> , російської чи в даному випадку східньої взагалі ( <g/> бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено навмисне <g/> , щоб <g/> , не ліквідуючи української культури формально <g/> , скомпромітувати її вбогістю <g/> .
doc#29 Згодом <g/> , 1925 р. <g/> , його переведено до Харкова <g/> , і він став театром всеукраїнським <g/> .
doc#29 Український театр у ті роки був мандрівний <g/> ; наїжджаючи до Харкова <g/> , грав у дощатому « <g/> Тіволі <g/> » <g/> , і не в центрі <g/> , а в привокзальному районі <g/> .
doc#29 <p> Я добре пам'ятаю відкриття « <g/> Березоля <g/> » в Харкові <g/> .
doc#29 ( <g/> Він перед тим привозив її показувати в Харкові <g/> , так ми її знали <g/> .
doc#29 ) </p><p> Харків виставу не сприйняв і не прийняв <g/> .
doc#29 Харків мовчав <g/> , причаївся <g/> , мало не вишкірив зуби <g/> .
doc#29 Але Харків тримався старого і тишком-нишком мріяв про реставрацію Синельниковського комплексу <g/> .
doc#29 Що з того <g/> , що Харків ставав осередком закукуріченої провінційности <g/> ?
doc#29 Незаперечним фактом було <g/> , що Харків окопався й наготувався до довгої облоги <g/> .
doc#29 Кінець-кінцем <g/> , Харків без Курбаса існувати міг <g/> , а Курбас без Харкова — ні <g/> . </p>
doc#29 Кінець-кінцем <g/> , Харків без Курбаса існувати міг <g/> , а Курбас без Харкова — ні <g/> . </p>