Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 Я не маю перед ким ховатися чи чогось соромитися <g/> .
doc#103 Я ніколи нікого не зрадив <g/> .
doc#103 Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> .
doc#103 Я їх довго не хотів друкувати <g/> .
doc#103 Я відкладав <g/> , і відкладав свідомо <g/> , їхній вихід у світ доти <g/> , доки вважав себе ще за живу людину <g/> . </p>
doc#103 У житті я вибрав кар'єру вчителя <g/> , але поряд зі мною — у співгрі-співпраці-співнавчанні були мої учні <g/> .
doc#103 Я виховував їх <g/> , вони виховували мене <g/> .
doc#103 — вердикти читачі <g/> , котрі пам'ятають і ту епоху <g/> , і тих людей <g/> ? </p><p> — Я також читав деякі « <g/> враження <g/> » від моїх спогадів « <g/> із захопленням <g/> » <g/> . Вони
doc#103 Я помиляюся <g/> ? </p>
doc#103 Я помиляюся <g/> ? </p><p> — Ви <g/> , напевне <g/> , так завуальовано хотіли запитати <g/> , чи любив я когось <g/> ? Любив <g/> . Кого <g/> ? Про це не будемо говорити <g/> . Любов існує <g/> .
doc#103 Вас коли-небудь « <g/> брали близько до серця <g/> » <g/> ? </p><p> — У взаєминах з іншими людьми я завжди намагався дотримуватися певної дистанції — так краще для тебе самого <g/> . Навіть на те
doc#103 Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі й що не відповідало дійсності <g/> , я реагував разів три-чотири <g/> , не більше — писав якісь листи-спростування редактору <g/> .
doc#103 Ось недавно <g/> , боюся помилитися <g/> , здається <g/> , в Лос-Анджелесі <g/> , написали <g/> , що я — антисеміт <g/> .
doc#103 Через певних осіб <g/> , котрі йшли на його виступ <g/> , я дав знати про своє існування в Америці <g/> .
doc#103 Коли я був у Києві <g/> , вже після 24 серпня 1991 року <g/> , Олесь Гончар запросив мене до себе додому <g/> .
doc#103 Гончар почав на мене нападати — ідеологічно <g/> , згадувати якісь факти <g/> , про які я нічого не знаю <g/> .
doc#103 Нібито коли в роки війни він потрапив до харківської в'язниці <g/> , то передав мені лист <g/> , у якому просив посприяти його визволенню <g/> , а я міг <g/> , та не захотів <g/> .
doc#103 мене він ніколи не потрапляв <g/> . </p><p> Що ж до різних нагород чи високих визнань <g/> , я ніколи « <g/> не горів <g/> » бажанням їх мати <g/> . Але за те <g/> , чого удостоїли
doc#103 Тут я проводив семінари для своїх студентів <g/> .
doc#103 Я ніколи не рахував <g/> , скільки в моїй бібліотеці томів <g/> , але <g/> , очевидно <g/> , разом зі славістичними книгозбірнями Гарварду й Колумбії <g/> , — вона одна з найповніших <g/> .