Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 , нюанси Вашого життя й до сьогодні <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю перед ким ховатися чи чогось соромитися <g/> .
doc#103 не маю перед ким ховатися чи чогось соромитися <g/> . Я ніколи нікого не зрадив <g/> . Це абсолютно щиро й
doc#103 роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> . Уважний читач сам помітить
doc#103 в Україні й Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> . Я їх довго не хотів друкувати <g/> . Тому що багато
doc#103 ідеться на сторінках цих книжок <g/> , були ще живі <g/> . Я відкладав <g/> , і відкладав свідомо <g/> , їхній вихід у
doc#103 . </p><p> Ця книга написана як спогади автора <g/> . Але мені хотілося б <g/> , щоб вона була не лише моїм
doc#103 моїм життєписом <g/> , а й пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> . У житті я вибрав кар'єру вчителя <g/> , але
doc#103 й пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> . У житті я вибрав кар'єру вчителя <g/> , але поряд зі мною — у
doc#103 . У житті я вибрав кар'єру вчителя <g/> , але поряд зі мною — у співгрі-співпраці-співнавчанні були мої
doc#103 були мої учні <g/> . Я виховував їх <g/> , вони виховували мене <g/> . Рука була
doc#103 були мої учні <g/> . Я виховував їх <g/> , вони виховували мене <g/> . Рука була авторова <g/> , але водили нею учні — Гриць
doc#103 , котрі пам'ятають і ту епоху <g/> , і тих людей <g/> ? </p><p> — Я також читав деякі « <g/> враження <g/> » від моїх спогадів
doc#103 далеко може зайти людська фантазія <g/> . Зрештою <g/> , мені до цього не звикати <g/> . До того ж <g/> , це цілком
doc#103 кінця <g/> . </p><p> — Що ж до жіночої половини в спогадах <g/> , то у мене склалося враження <g/> , що Ваша думка в оцінюванні
doc#103 основою <g/> , на якій тримаються людські взаємини <g/> … Я помиляюся <g/> ? </p><p> — Ви <g/> , напевне <g/> , так завуальовано
doc#103 , так завуальовано хотіли запитати <g/> , чи любив я когось <g/> ? Любив <g/> . Кого <g/> ? Про це не будемо говорити <g/> .
doc#103 близько до серця <g/> » <g/> ? </p><p> — У взаєминах з іншими людьми я завжди намагався дотримуватися певної
doc#103 — так краще для тебе самого <g/> . Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі й що не відповідало дійсності <g/> , я
doc#103 писали в пресі й що не відповідало дійсності <g/> , я реагував разів три-чотири <g/> , не більше — писав
doc#103 , здається <g/> , в Лос-Анджелесі <g/> , написали <g/> , що я — антисеміт <g/> . А в мене були і друзі-євреї <g/> , і євреї