Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Знаю про це тому <g/> , що він надіслав мені копію свого листа <g/> .
doc#92 Я повернувся до свого справжнього прізвища <g/> , коли переїхав до Америки <g/> .
doc#92 Трохи пізніше я розкрив історію свого псевдоніму в передмові до книжки « <g/> Не для дітей <g/> » <g/> .
doc#92 . </p><p> Коли я дивлюся на ці довжелезні <g/> , часом десятисторінкові листи <g/> , дивлюся з перспективи свого вісімдесятиріччя <g/> , з якого друга половина пройшла в Америці <g/> , я дивом дивуюся витраті часу
doc#92 Сьогодні мені здається <g/> , що Е. тоді був для мене свого роду втіленням Америки <g/> .
doc#92 , успадкована від дев'ятнадцятого сторіччя <g/> , мусіла поступитися перед безоглядною брутальністю двадцятого <g/> . </p><p> Конфлікт добіг свого вичерпання <g/> , позиції визначилися на роки й роки <g/> , дитячі ілюзії капітулювали перед тверезістю дорослих
doc#92 Треба було вперше показати єдність і тяглість мовно-історичного процесу на терені України від сьомого сторіччя до наших днів <g/> , охопити всі видані тексти <g/> , показати походження діялектів <g/> , забезпечити солідну фактичну базу <g/> , створити <g/> , одне слово <g/> , свого роду енциклопедію історії української мови <g/> , як висловився одного разу в розмові Пол Векслер <g/> , колишній мій учень <g/> , тепер у Тель-Авівському університеті <g/> .
doc#92 Я просто не можу уявити <g/> , як можна боронити і вважати за свого друга людину <g/> , що 1942 року <g/> , коли численні чехи <g/> , поляки <g/> , росіяни <g/> , жиди тощо були звірячо вбивані нацистами <g/> , могла публікувати в Німеччині статті <g/> , що кликали до підтримки Гітлерової переможної армії <g/> , яка боролася за культуру ( <g/> !
doc#92 Це маячня або фальсифікування фактів досягають свого апогею в згадці про ставлення Булаховського до мене і моє до нього <g/> .
doc#92 листопада 1962 <g/> : « <g/> 1958 року в Москві Булаховський говорив мені про Шевельова як про свого визначного і улюбленого учня і нарікав на чутки <g/> , що намагалися скомпромітувати Шевельова <g/> , що
doc#94 Книга й газета далі вчили <g/> , мовляв Шевченко <g/> , « <g/> любить царя свого п'яного та візантійство прославлять <g/> » <g/> . </p>
doc#94 Синовбивці <g/> , батьковбивці — всі вони побували на російському престолі <g/> , а що вже казати про фаворитів і виконавців монаршої волі <g/> , що так само в крутежі коловладдя виринали й зникали <g/> , боги на час <g/> , раби на віки вічні <g/> , перед своїм піднесенням <g/> , після свого падіння і <g/> , зрештою <g/> , в період свого блиску й влади <g/> . </p>
doc#94 Синовбивці <g/> , батьковбивці — всі вони побували на російському престолі <g/> , а що вже казати про фаворитів і виконавців монаршої волі <g/> , що так само в крутежі коловладдя виринали й зникали <g/> , боги на час <g/> , раби на віки вічні <g/> , перед своїм піднесенням <g/> , після свого падіння і <g/> , зрештою <g/> , в період свого блиску й влади <g/> . </p>
doc#94 кажучи м'яко <g/> ) становища тих <g/> , хто своєю поведінкою голосує за демократію і вибирає для свого прагнення демократичний шлях <g/> , збільшується тим <g/> , що наставления партійно-урядового апарату більш ніж непевне <g/> .
doc#95 Я мав у Харкові добрих учителів — Леонида Булаховського <g/> , Олександра Білецького та інших <g/> , але Сімовича я вважав і вважаю за свого пізніше вчителя <g/> , хоч формально він ним не був <g/> . </p>
doc#96 Так розкидані й хутори <g/> , часом зовсім поодинокі <g/> , на десяток кілометрів <g/> , часом розсіяні групою навколо церкви <g/> , а тепер більше навколо публічного центру <g/> , свого роду клюбу <g/> .
doc#96 Уродженець хутора <g/> , він рибалив до третього десятка свого життя <g/> .
doc#97 Сильніший ефект був би напевне <g/> , якби автор не виявляв назовні свого захоплення собою <g/> , але фігура умовчання не належить до частих стилістичних засобів у арсеналі Шевченкового біографа <g/> . </p>
doc#97 Постійне нагадування про те <g/> , що Микола І не спускав з ока ув'язненого Шевченка <g/> , витворює хоч-не-хоч асоціяції з павуком у центрі свого павутиння і безсиллям жертв-комашок у тенетах липкої сітки <g/> . </p>
doc#97 З тими <g/> , що говорять про благоденствіє казахів ( <g/> нагадаю <g/> : вислів Шевченків <g/> , з « <g/> Трьох літ <g/> » <g/> ) <g/> , чи з тими <g/> , що бачать мертвий хват Миколаївської імперії на горлянці і свого <g/> , і давнопідбитих <g/> , і новоколонізованих народів <g/> ?