Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#87 над тобою <g/> , над твоєю <g/> , над нашою головою <g/> » <g/> . Але таки горить <g/> . І вже березень <g/> . Прийде літо <g/> .
doc#89 кавуна до рівня хрящелюбів або знову ж таки навпаки <g/> . І тягнемо <g/> , тягнемо <g/> , возимо
doc#89 , треба рятувати <g/> , треба витягати за його ж таки вуха на вищий щабель <g/> . І чинить він те явно
doc#89 політиці та в критиці <g/> . Критика вгляду таки краща й плідніша <g/> . </p><p> Р. S. Тут хтось з читачів міг би
doc#90 . </p><p> Твір показує досить яскраво <g/> , знову ж таки <g/> , безперечно <g/> , всупереч намірам автора <g/> , який <g/> ,
doc#91 й володіти <g/> . Мені скажуть <g/> : чого схотіли <g/> . Де б таки в радянських умовах письменник почав
doc#92 Самюеля Кросса не відходили далеко від цього ж таки типу <g/> . Методологічно вони були примітиви <g/> . На
doc#92 поєдналася в одну цілість з другою розмовою <g/> , що таки припала на перший рік мого гарвардського життя
doc#92 вимірів моєї « <g/> справи <g/> » <g/> , варт згадати про одну таки особисту зустріч <g/> , хоч зовсім не з Якобсоном і
doc#92 . </p><p> Булаховський переслав мені свій привіт тоді ж таки іншим американським делегатом — Генриком
doc#93 театру <g/> , а не поетичного слова <g/> . До цієї ж таки техніки належить сміливість у застосуванні
doc#94 церберів <g/> , стає жертвою нападу ззовні і таки опиняється в небутті <g/> ; наклад знищується <g/> ,
doc#94 вихоплюють перо з рук <g/> , а коли якомусь пощастить таки дістатися з пером до паперу <g/> , новопосталі
doc#94 , що більшість і сьогодні за програму має таки Лесі Українчине — « <g/> і їжі і всього доволі <g/> » <g/> . А саме
doc#94 . І для цього поняття <g/> , скільки знаю <g/> , у нас таки справді нема навіть слова <g/> , а отже <g/> , кінець
doc#94 до самого себе <g/> : а що я буду говорити про того ж таки Горбачова <g/> , коли його тим чи тим способом завтра
doc#95 . А старий колись « <g/> Березіль <g/> » <g/> , він і далі там таки <g/> , тільки й далі <g/> , вже від 1933 року не « <g/> Березіль <g/> » <g/> ,
doc#96 « <g/> Сучасносте <g/> » добре пригадують її нарис про її ж таки подорож до незайманих джунглів горішньої
doc#96 патріярхальності сучасного життя <g/> , таки цілком сучасного <g/> , з усіма здобутками
doc#96 . Але ці <g/> , здавалося б <g/> , благословенства <g/> , що таки сприяли її усамостійненню <g/> , перетворилися на