Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Найцікавіше в цьому те <g/> , що в законний термін Оксана народила таки дівчинку <g/> . </p>
doc#81 <p> Я бував у книгозбірні НТШ <g/> , себто під опікою Володимира Вікторовича часто <g/> , вона була потрібна мені і для журналістичних статтів <g/> , а особливо для праці над книжкою <g/> , що над нею я тоді працював і таки ще в Львові закінчив <g/> .
doc#81 І все таки « <g/> Митька Щелкопьоров <g/> » — це <g/> , як на мене <g/> , йшло занадто далеко <g/> .
doc#81 Був молебень <g/> , тут таки <g/> , на майдані <g/> .
doc#81 Хоч <g/> , звичайно <g/> , ми ніколи не знатимемо <g/> , скільки там було справді добровільців <g/> : молодик іде вулицею <g/> , до нього підходять два німецькі військовики — « <g/> Ваші документи <g/> » <g/> , « <g/> Ідіть за нами — ви вояк дивізії <g/> » <g/> , — і вибору нема <g/> , — але <g/> , мабуть <g/> , ця теорія таки привела чимало юнаків під прапор з жовтим левом на синьому тлі <g/> .
doc#81 Подорожі до Гаїв — кіньми — і до Сянока — вже таки поїздом — я згадував <g/> .
doc#81 <p> Гіперболізовано цей комплекс вражень і почувань визначив мій вірш <g/> , написаний свіжими слідами <g/> , таки в Заліщиках <g/> .
doc#81 Львів був недовго частиною імперії <g/> , а все таки був <g/> , і слід цього лишався в ньому <g/> .
doc#81 <p> Я таки йду до інституту <g/> .
doc#81 Поза тим <g/> , більше можливостей діялогу мала мати <g/> , бо я мало бував удома <g/> , зранку вирушаючи до Криниці по новини <g/> , по зустрічі з людми <g/> , по скупі харчі <g/> , а мати лишалася сама в хаті <g/> , а коли варила щось їсти <g/> , то таки обов'язково йшла до господарів <g/> , бо тільки там була піч <g/> . </p>
doc#81 <p> Я щось пробелькотів про своїх дідів і баб <g/> , що таки були німецького роду <g/> , але це не перешкодило моєму вигнанню <g/> .
doc#81 І <g/> , грішний чоловік <g/> , я таки подумав <g/> , що все це не свідчило про його глибокий розум <g/> .
doc#82 Гармонія свого <g/> , успадкованого <g/> , недавно ще єдино наявного й природного <g/> , з набуваним ніби чужим <g/> , а в дійсності <g/> , по-своєму <g/> , таки теж своїм <g/> , тільки досі не усвідомленим <g/> , — ця гармонія ніколи не вивершується <g/> , вона існує в прагненні <g/> , але ніколи не в якійсь остаточній досконалості <g/> .
doc#82 Тепер можна критикувати брежнєвську концепцію єдиного радянського народу <g/> , але не підлягає сумніву <g/> , що все робилося для його створення і певного мірою <g/> , — глибину якої ще треба об'єктивно виміряти <g/> , — його таки створено <g/> .
doc#83 Або про те <g/> , що коли Дем'ян Многогрішний хитнувся від Москви <g/> , його заарештувала не Москва <g/> , а таки група київської старшини <g/> , що дійшла була навіть до того <g/> , що просила дати на гетьмана « <g/> боярина великороссийских людей <g/> » <g/> ?
doc#84 Правда <g/> , музи <g/> , комарі й птахи таки крилаті <g/> .
doc#84 Практично все це означало — знову ж таки — деіндивідуалізацію людини <g/> , змасовлення її <g/> .
doc#84 , мабуть <g/> , Багряний <g/> , але своє найдовершеніше стисле формулювання вона знайшла в Орестовому ж таки образі « <g/> добра безумного <g/> » <g/> : </p><p> Знане безумство в віках <g/> : безумство злочинств і мерзоти
doc#84 Наших поетів <g/> , що хочуть стати поза часом <g/> , що діють <g/> , не зважаючи на час <g/> , він розглядатиме таки все-таки у перспективі нашої доби <g/> .
doc#84 Хіба позичити в нього — навіки позичити — 50 карбованців <g/> , за що і дістати собі ж таки подяку <g/> !