Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Наше знайомство почалося з того <g/> , що одного дня непрошена-некликана в нас з'явилася Анна Семенівна <g/> , відрекомендувалася <g/> , завела розмову з моєю матір'ю і мною <g/> , закликала мене до себе <g/> .
doc#92 Так нас познайомлено <g/> , ми потиснули один одному руки <g/> , і я мав нагоду ближче придивитися в очі нашого гостя <g/> , оспівані пізніше в неофіційному київському гумористичному фолкльорі як « <g/> Білодідові риб'ячі очі <g/> » <g/> .
doc#92 Тут він нас цікавить як один з документів кампанії очорнювання <g/> , провадженої Якобсоном <g/> , про що тут уже була почасти мова <g/> .
doc#92 До програмованої брутальности додався дуже виразно й дуже щиро властивий американській інтелігенції комплекс мегаломанії-меншовартости <g/> , як у випадку <g/> , давніше <g/> , з Л. <g/> : ви приїжджаєте з Европи й починаєте нас учити <g/> , але не ви створили цю країну <g/> .
doc#92 У Софії нас повідомлено <g/> , що скандальні документи <g/> , показані нам <g/> , — ще не найгірші між тими <g/> , що зберігаються в архівах <g/> .
doc#94 , корисної <g/> , Божої <g/> . Соціялістичної <g/> . </p><p> На Сході Европи <g/> , отже <g/> , і в нас <g/> , таке ставлення до книжки — частина давньої релігійної традиції <g/> . Мабуть <g/> , нема релігій
doc#94 священика <g/> . </p><p> Суворий контроль над книжкою — ця концепція з дуже малими винятками трималася в нас до середини XIX сторіччя <g/> . Коли Квітка-Основ'яненко надумав написати дещо для селян — його «
doc#94 сам Бог у нас <g/> ! </p>
doc#94 на спомин <g/> » <g/> ) <g/> : </p><p> Ми навіть власної не маєм хати <g/> , </p><p> Усе відкрите в нас тюремним ключарям <g/> : </p><p> Не нам <g/> , обідраним невільникам <g/> , казати Речення гордеє <g/> : « <g/> Мій
doc#94 принаймні в дуже близькій сумежності <g/> ) <g/> . </p><p> 3. PRIVACY </p><p> Поняття свободи <g/> , отже <g/> , в нас зазнавало змін і пересувів значення <g/> , зумовлених нашою історією <g/> , недорозвитку <g/> , перерозвитку <g/> , збочень
doc#94 І для цього поняття <g/> , скільки знаю <g/> , у нас таки справді нема навіть слова <g/> , а отже <g/> , кінець кінцем <g/> , нема й поняття <g/> .
doc#95 Було нас тоді напхано там чотири родини <g/> .
doc#96 Та нас тут цікавить ісландець <g/> .
doc#97 , не трудно было видеть по их глазам и выражениям лиц <g/> , что если бы мы были не так хорошо вооружены <g/> , то они бы не упустили случая доставить нас в Хиву <g/> » ( <g/> цитата з Бутакова <g/> , вона не викликала заперечень у Большакова <g/> ) <g/> .
doc#98 Згадуються Гадяч і Київ <g/> , куди не веде нас біографія Догадька <g/> .
doc#98 , звичайно <g/> , про більшість його щироВУСППівсько-молодняцьких проб пера молодих років <g/> ) <g/> . </p><p> А в нас тепер натривко забули догадьків і тетієвських <g/> , викопують із могили <g/> , витягають із труни різних
doc#98 євреїв України <g/> , щоб вони перестали бути євреями <g/> , утратили своє я. Вони прийшли до нас <g/> , стали нашими <g/> , не переставши бути собою <g/> . Це програма єдности <g/> , а не
doc#98 Та ось у недавньому чийомусь там органі стверджується — як факт минулого і зразок на прийдешнє <g/> , — навіки і віки відсутність національної аристократії <g/> : мовляв <g/> , не було в нас своїх « <g/> фонів <g/> » ( <g/> не те <g/> , що в німців <g/> ) або de ( <g/> як у французів <g/> ) <g/> , не будовано неприступних замків <g/> , як у англійців чи там італійців <g/> , не було й не буде <g/> .
doc#98 Хоч живемо з пучок <g/> , а проте й для нас є місце в церкві <g/> » <g/> .
doc#100 індивідуальні дослідження у таких фундаментальних працях <g/> , як « <g/> Історія української літератури <g/> » <g/> , в нас просто немає змоги <g/> , тобто авторів <g/> . Я не одважуся сказати <g/> , що в Україні