Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 В протилежність іншим членам ґрона — Зерову <g/> , Филиповичеві <g/> , Драй- Хмарі — він <g/> , очевидно <g/> , не був на засланні <g/> , але чи переслідування обмежилися на допитах чи були зв'язані й з арештом <g/> , як у випадках Рильського <g/> , ми не знаємо <g/> .
doc#59 Образ Лариси народився не тому <g/> , що був виношений в авторовій душі <g/> , а тому <g/> , що — автор знав це — він мусів бути <g/> .
doc#89 Тоді <g/> , коли Гоголь шукав — хай у спотворених мертвечиною російської імперії формах — підстав душевного розвитку людини й народу <g/> , Бєлінський нападав на нього з газетними тирадами <g/> , диктуючи <g/> , про що — і тільки про це — він сміє писати <g/> , — тирадами на зразок таких <g/> : « <g/> Найживіші сучасні національні питання в Росії тепер <g/> : знищення кріпацтва <g/> , скасування тілесної кари <g/> , запровадження по змозі суворого виконання хоч тих законів <g/> , які вже є <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Я запросив до співпраці Цебенка — він був на шість років старший від мене і <g/> , сам постать другорядна й сірувата <g/> , знав багатьох мовознавців <g/> , які на час мого виходу на сцену були вже знищені й лишили тільки імена в моїй пам'яті <g/> .
doc#53 Потебня не міг його читати — він вийшов якраз після його смерти <g/> , Ніщинський <g/> , звичайно <g/> , не знав про переклад Потебні <g/> .
doc#0 <p> Н. почував <g/> : він не тільки не дав себе зловити ворожому й чужому — він зберіг себе і себесвоє <g/> , хоч воно було повне гіркоти і звад <g/> , і розбрату <g/> .
doc#40 Але чути — він і тоді чув усе <g/> » ( <g/> Любч <g/> .
doc#81 І не тільки був це рік щасливий — він був також спокійний <g/> .
doc#25 Бодуен де Куртене підходить психологічно і принципово неісторично <g/> ; у Михальчука на перший плян виступають не психологічні моменти <g/> , а суто структурні <g/> ; не сприйняття мовця <g/> , а об'єктивні властивості мовної системи — і — він поєднує в своєму визначенні фонеми і в своїх формулах фонем сучасне <g/> , статичне <g/> , синхронне з історичним <g/> , або <g/> , висловлюючися його термінологією <g/> , — виявляє дані ідіому й мови в наріччі <g/> , — хоч — і це треба підкреслити <g/> , тільки ті дані ідіому й мови <g/> , що виступають у “ <g/> наріччі <g/> ” в живому <g/> , чинному функціонуванні <g/> . </p>
doc#81 Бо в виставах п'єс Миколи Куліша праця Курбаса <g/> , хоч яка блискуча <g/> , була інтерпретаційна — він насамперед пояснював текст Куліша <g/> , він як режисер свідомо підпорядковувався драматургові <g/> .
doc#21 <p> А втім <g/> , у своєму давньому шкіці про Пітера Бройґеля-батька — у ще незреформованій “ <g/> Арці <g/> ” — він написав <g/> , що Бройґелеве мистецтво “ <g/> позбавлене патосу і трагіки <g/> .
doc#6 <p> Один очевидець появи мистця на вернісажі його першої виставки ( <g/> I960 <g/> ) схарактеризував його словами <g/> : “ <g/> Він виглядав так <g/> , наче він був не в своїй країні <g/> , не в своєму столітті <g/> , не в своїй ситуації <g/> ” <g/> .
doc#21 В існуванні обох “ <g/> Арок <g/> ” він відповідав за графічне оформлення журналу <g/> , але для журналу такого типу це означало дуже багато <g/> .
doc#6 У коментарі до картини “ <g/> Допоможіть мені будь ласка допоможіть допоможіть мені будь ласка допоможіть мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> Вона показує мене символічно як птаха <g/> , що летить через Атлантичний океан з головою в великому мішку <g/> , що вказує на мою деперсоналізацію <g/> ” ( <g/> 28 <g/> ) <g/> .
doc#27 Не тільки в манері поетичного складання в своїх " <g/> Досвітках <g/> ” він іде за слідом Шевченка — се ще дрібниця <g/> , і він пізніше отрясся з тої манери <g/> , — але найбільше фатальне і найбільше трагічне для нього було те <g/> , що до кінця життя він не міг вирватися з того круга понять <g/> , образів та проблем <g/> , які геніяльною рукою поклав перед Україною Шевченко <g/> .
doc#72 Як 1919 р. він не заперечував існування української мови <g/> , — у “ <g/> Безнадійній справі <g/> ” він писав <g/> : “ <g/> Побоювання русифікації при українській радянській владі є абсолютно безпідставні <g/> .
doc#12 : „За річкою <g/> , за Дунаєм <g/> , козаченько конем грає“ ( <g/> Народна пісня <g/> ) <g/> ; „Мав він діточок лише двоє <g/> , і то двох синів <g/> , Сергія і Амброзія“ ( <g/> Воробкевич <g/> ) <g/> . </p>
doc#80 Він би може й спинився на цьому песимізмі <g/> , змішаному з іронією й жалем <g/> , якби не вибухла війна сімдесятого року <g/> .
doc#81 Він також прислав мені свою картку <g/> , але цю — без підпису <g/> .
doc#28 Він і сам признає за собою відсутність ліричної безпосередности <g/> » ( <g/> Наші літературознавці і полемісти // Червоний Шлях <g/> .