Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 Країна <g/> , де мовець мало не в кожному випадку <g/> , перш ніж він розкриє рота <g/> , повинен вирішити <g/> , якою мовою він буде говорити — своєю чи чужою <g/> …
doc#101 Країна <g/> , де мовець мало не в кожному випадку <g/> , перш ніж він розкриє рота <g/> , повинен вирішити <g/> , якою мовою він буде говорити — своєю чи чужою <g/> …
doc#101 Але треба пам'ятати <g/> , що фактично на Україні є впливові інституції <g/> , які намагаються за всяку ціну зберегти наш правопис у такій формі <g/> , в якій він оформився після 30-х років <g/> .
doc#102 Як відомо з біографії вченого <g/> , після закінчення Харківського університету він працював учителем української мови в Українському комуністичному газетному технікумі ім <g/> .
doc#102 У роки війни він нібито передав Юрію Володимировичу записку з табору для полонених з проханням про допомогу <g/> .
doc#102 І попередив О. Гончара через людей <g/> , і він заперечив <g/> .
doc#102 Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для нього ( <g/> тобто для мене <g/> ) і для мене ( <g/> тобто для Гончара <g/> ) краще не зустрічатися <g/> » <g/> . </p>
doc#102 Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для нього ( <g/> тобто для мене <g/> ) і для мене ( <g/> тобто для Гончара <g/> ) краще не зустрічатися <g/> » <g/> . </p>
doc#102 « <g/> добровільцем <g/> » <g/> . Звичайно <g/> , ніякої добровільности не було <g/> , усіх студентів-чоловіків зобов'язували <g/> . </p><p> Він мені сказав <g/> , що тому дарує її <g/> , бо події відбуваються в Харкові у таборі
doc#102 Фантастичні історії <g/> : як він утік <g/> , як пішов у партизани <g/> … </p>
doc#102 , як пішов у партизани <g/> … </p><p> Про ту незустріч у Нью-Йорку мови не було <g/> : він не заводив <g/> , і я теж не заводив <g/> . І для чого — це було
doc#102 Тепер він мене запросив <g/> , і все було дуже мило <g/> . </p>
doc#102 він мене запросив <g/> , і все було дуже мило <g/> . </p><p> А потім за два роки він запросив мене знову <g/> . Ця <g/> , як і перша <g/> , зустріч була в Кончі <g/> .
doc#102 Про те він пише у пашквілі про мене <g/> , надрукованому в « <g/> Літературній Україні <g/> » <g/> : як Валентина Данилівна зварила борщ <g/> , і який він був чудовий <g/> , і як я його з'їв <g/> .
doc#102 Про те він пише у пашквілі про мене <g/> , надрукованому в « <g/> Літературній Україні <g/> » <g/> : як Валентина Данилівна зварила борщ <g/> , і який він був чудовий <g/> , і як я його з'їв <g/> .
doc#102 його з'їв <g/> . Правда <g/> , було й друге <g/> , яке ми теж з'їли <g/> . </p><p> Тоді він запросив мене до другої кімнати і став мені оповідати <g/> , що <g/> , як йому стало
doc#102 А при тому він додав <g/> , що якби він це знав <g/> , то не рекомендував би до Академії <g/> .
doc#102 А при тому він додав <g/> , що якби він це знав <g/> , то не рекомендував би до Академії <g/> .
doc#102 Але виникає питання <g/> : як він рекомендував <g/> , не знавши про мене <g/> .
doc#102 І він питання поставив <g/> : що я можу на це сказати у своє виправдання <g/> ?