Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 Так відстав від свого часу в двадцятих роках нашого сторіччя С. Ефремов як літератор <g/> , а ще більше — сьогоднішні епігони « <g/> вісниківства <g/> » <g/> .
doc#84 Бо своєю трагічною втечею від часу вони якраз мистецьки оформляють хаотичну розгубленість української людини нашого часу <g/> .
doc#84 Бо своєю трагічною втечею від часу вони якраз мистецьки оформляють хаотичну розгубленість української людини нашого часу <g/> .
doc#84 , як два роки <g/> , ствердив цю прогнозу <g/> ? </p><p> Так <g/> , це вияв саме нашого часу <g/> , а не якогось іншого <g/> . Вияв <g/> , але не вихід <g/> . Свого часу це
doc#84 Свого часу це прекрасно зформулював Микола Хвильовий <g/> : « <g/> Хоче " <g/> дідусь <g/> " чи не хоче <g/> , але <g/> , коли він художник <g/> , епоха кінець кінцем зробить його своїм <g/> » <g/> .
doc#84 Нашим мистцям <g/> , що не хочуть бачити свого часу <g/> , незалежно від їхніх бажань <g/> , лишається роля упосліджених Акакіїв Акакійовичів <g/> .
doc#84 Звичайно <g/> , маршрут часу буде здійснений так <g/> , як того вимагають об'єктивні й суб'єктивні передумови <g/> .
doc#84 . Чи зробить — це залежить і від нас <g/> . </p><p> У кожному конкретному випадку потреба часу розв'язується у відмінному варіянті залежно від живої <g/> , невмирущої спадщини національних традицій того чи того
doc#84 Як вона може визначити місце і місію України в жорстокій і гнітючій ході нашого часу <g/> ? </p>
doc#84 Відомий французький літератор Дені де Ружемон пише <g/> : « <g/> В Америці не пишуть книжок з наміром <g/> , щоб вони тривали <g/> , але бажають <g/> , щоб вони вражали й діяли з найбільшою силою на найкоротшій відстані часу <g/> » <g/> .
doc#84 Не задкувати по-рабськи за часом <g/> , але <g/> , збагнувши його і спираючися на нашу величну національну традицію <g/> , відкрити в ході часу ті сили <g/> , які в схрещенні з тими традиціями дадуть високе і справді дороговказне мистецтво <g/> , які через мистецтво <g/> , через велич його осягів сповістять оспалому людові нові скрижалі завіту <g/> : українську концепцію нашого часу <g/> . </p>
doc#84 Не задкувати по-рабськи за часом <g/> , але <g/> , збагнувши його і спираючися на нашу величну національну традицію <g/> , відкрити в ході часу ті сили <g/> , які в схрещенні з тими традиціями дадуть високе і справді дороговказне мистецтво <g/> , які через мистецтво <g/> , через велич його осягів сповістять оспалому людові нові скрижалі завіту <g/> : українську концепцію нашого часу <g/> . </p>
doc#84 Кожний з них свого часу дав своє визначення <g/> : що він розуміє під клясицизмом <g/> .
doc#84 Він був свого часу потрібний <g/> , і навіть його хиби були доконечні <g/> .
doc#85 Мине ще трохи часу — і всі побачать <g/> , що ідеалізм і матеріялізм поруч лежать у труні <g/> , як поруч лежать ґібелліни й ґвельфи <g/> .
doc#85 Але тоді вони не будуть сприйняті <g/> , отже — в літературному процесі їхнього часу їхнє місце дорівнюватиме нулеві <g/> .
doc#86 Не називатиму тим часом імен <g/> , але легко помітити <g/> , що майже всі вони — студенти і переважно студенти літературних факультетів того часу ( <g/> не виключаючи і автора цих рядків <g/> ) або представники мистецької інтелігенції <g/> . </p>
doc#86 Зрештою й чисто технічно <g/> , багато творів того часу вперше тепер стають приступні читачеві <g/> .
doc#86 Вага літераторів і літератури того часу полягає насамперед у тому <g/> , що вони були повними людьми <g/> , що вони не боялися говорити правду і хотіли творити повну літературу <g/> , а не пісну <g/> , щоб використати формулу Підмогильного <g/> .
doc#87 Свого часу Хвильовий звертався з пристрасним одчаєм романтичного захвату до молодої молоді <g/> .