Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 , що включатиме також мою матір <g/> . Це забере трохи часу <g/> , як і всі подібні речі <g/> , воно повинно пройти
doc#85 переживає цей момент здіймання <g/> . Мине ще трохи часу — і всі побачать <g/> , що ідеалізм і матеріялізм
doc#84 — і вони завжди кінчаються тріюмфом часу над здезорієнтованою й розчавленою людиною <g/> .
doc#59 пожежі й різні <g/> … </p><p> Це все — « <g/> перемога над умовністю часу <g/> » <g/> , перехід від координування предметів до
doc#40 , бажаність ( <g/> наказовий спосіб <g/> ) тощо <g/> . </p><p> Крім форм часу й способу <g/> , дієслово в сучасній українській
doc#40 час на майбутній <g/> . Але і крім цього <g/> , форми часу нерідко використовуються не за своїм прямим
doc#40 щосуботи <g/> . В такому використанні форми часу <g/> , власне <g/> , майже не мають часового значення <g/> ,
doc#40 або іменником <g/> . Ці частини мови не мають форми часу й способу <g/> , тому <g/> , опинившися в ролі присудка <g/> ,
doc#81 змагалися з поляками ( <g/> у фразеології часу — з польськими панами <g/> ) <g/> . З другого боку <g/> , мене
doc#40 , родовий відмінок межує з знахідним у функції часу <g/> . Родовий відмінок часу <g/> , можливий тільки тоді <g/> ,
doc#24 неприкаяної лірики <g/> » — це не тільки філософія часу <g/> , а й елементарне в своїй щирості людське
doc#54 ішов з полів — не на поля <g/> » — це ж характеристика часу <g/> , варта довгих описів <g/> . Або опис настрою людей <g/> ,
doc#22 патрулювала вулиці <g/> . </p><p> З історичним Харковом часу німецької окупації <g/> , причаєним у прифронтовій
doc#84 . </p><p> Дальшим кроком мусіло бути <g/> : зрозуміти ходу часу і <g/> , спираючися на активізовані кращі
doc#84 ані вперед <g/> , ані назад <g/> . Але можна зрозуміти ходу часу <g/> , збагнути її закони і спробувати активно
doc#84 величну національну традицію <g/> , відкрити в ході часу ті сили <g/> , які в схрещенні з тими традиціями
doc#81 період я не мав <g/> , це лишалося вже для хіновського часу <g/> . Зберігалася тільки приязнь з Мишею Бармасом <g/> ,
doc#54 безглуздої солдатської пісні царського часу <g/> , — щось на зразок </p><p> Де пгумить густа пшениця <g/> , </p>
doc#10 систематично працював на цьому полі <g/> . </p><p> Від цього часу до самого його усунення від наукової і
doc#26 взаємоперетинання <g/> , плюральности <g/> . Від цього часу функцією історика ставало не цензурування