Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Поза тим <g/> , одначе <g/> , стиль виступів проти політичного супротивника тут у Якобсона й Білодіда однаковий <g/> .
doc#93 Тому жести й пози застигають <g/> , на кілька секунд кам'яніють <g/> , вони живуть не кожний у собі <g/> , а в співгрі з жестами інших акторів на сцені <g/> .
doc#93 На яловому тлі пустопорожнього американсько-канадського театру <g/> , де актори так чудово витренувані <g/> , але на штампи <g/> , де квітнуть ділки типу різних Маммів <g/> , які мають першорядний нюх <g/> , щоб вгадати <g/> , на що публіка клюне <g/> , а поза тим доглибно некультурні і в кращому випадку напівосвічені <g/> , стратфордці — один з кращих театрів <g/> .
doc#94 Але кожного разу в намаганні знаходити поза поверхнею безлічі подій і замірів спільний знаменник <g/> , узагальнення <g/> , історичні пов'язання і історичний сенс <g/> . </p>
doc#94 В усіх формах <g/> , що з них назву тільки деякі <g/> : сувора й прискіплива цензура <g/> , найменше потрійна — авторська <g/> , редакторська <g/> , власне цензорська <g/> ; газетні й журнальні рецензії як ще один щабель цензурування <g/> ; книжка <g/> , що якось проскочила між Сціллами й Харібдами внутрішньовидавничих церберів <g/> , стає жертвою нападу ззовні і таки опиняється в небутті <g/> ; наклад знищується <g/> , лічені примірники опиняються під сімома замками в так званих закритих спецфондах <g/> ; на кордонах установлюються непрохідні бар'єри для видань <g/> , що побачили світ поза кордонами Країни дозрілого соціялізму <g/> ; в'язням тюрем і таборів вихоплюють перо з рук <g/> , а коли якомусь пощастить таки дістатися з пером до паперу <g/> , новопосталі рукописи конфіскуються і влягають знищенню <g/> .
doc#94 Все-таки Західній світ не за горами <g/> , і все-таки його порядок і правопорядок десь манячать на обрії <g/> , поза кордоном на замку <g/> .
doc#94 Закон відтепер рідко існував і мав сяку-таку силу <g/> , правда поза приватним життям ( <g/> і там не завжди <g/> ) вмерла <g/> . </p>
doc#94 Але так чи так <g/> , українське козацтво немисленне поза диким степом і мусіло впасти з кінцем степу <g/> .
doc#94 ) Поза тим вона воліє ховатися за фікцію народу ( <g/> того самого <g/> , що « <g/> мов дитя сліпеє зроду <g/> » <g/> ) <g/> , Існування держави борониться тим <g/> , що воно в інтересах народу <g/> , найкричущіші <g/> , найдикіші її заходи робляться в ім я народу <g/> .
doc#94 1917 року відбувалася перша — у вибуху пристрасти <g/> , поза логікою і contra spern sperando <g/> .
doc#94 Але безпрецедентність походу в напрямі демократизації споруди візантійського спадку <g/> , кількість противників демократизації серед провідних кадрів імперської верхівки <g/> , а особливо і найбільше міра виїдености людської душі ( <g/> не заходячи тут у проблеми організації суспільства і економіки <g/> , — питання <g/> , що цілком виходять поза межі авторової і так дуже недостатньої компетенції <g/> ) — усе це змушує ставитися до можливости демократизації імперії з крайньою обережністю <g/> . </p>
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#97 У нього безліч асоціяцій з літераторами <g/> , але це всуціль автори російські <g/> , виглядає <g/> , що західній світ поза межами його <g/> , Большакова <g/> , виднокола для нього не існує <g/> .
doc#97 Хоч здебільша поза прізвищами ми не довідуємося нічого <g/> , а з прізвищ мало витягнеш <g/> .
doc#97 Такого роду натяки на белетризацію не спроможні виявити хід думок Шевченкових <g/> , то більше <g/> , іцо думки <g/> , які вкладаються у свідомість поета <g/> , не виходять поза межі трюїзмів <g/> .
doc#97 Своє бачення становища казахів він показав у малярському творі <g/> , відомому під назвою « <g/> Державний кулак <g/> » або <g/> , також <g/> , « <g/> Байгуші під вікном <g/> » <g/> , звичайно датованому 1853 роком <g/> , себто формально поза межами того періоду <g/> , який аналізує Автор <g/> .
doc#98 , що вони де в чому інакші <g/> , що вони <g/> , бувши українськими <g/> , виходять поза стереотипи Баби Параски або Дядька Тараса ( <g/> Миколи — Кулішевого Мазайла <g/> , не того <g/> ,
doc#98 А тим часом виглядає <g/> , що <g/> , хоч непевне <g/> , вона є. І поза всі його сизокрилі орли не відмовимо Максимові Рильському права бути поетом і людиною <g/> , а Тичині подаруємо його « <g/> до 'дної ями <g/> » <g/> , а з почуттям сорому прослизнемо повз Івано-Микитенкові « <g/> сола на флейті <g/> » <g/> , спрямовані на ліквідацію Леся Курбаса ( <g/> речі <g/> , тепер майже цілком забуті <g/> , але забувати їх не слід було б <g/> ) <g/> . </p>
doc#99 ) І робиться це без пози і без вульгарности <g/> , навіть із певною делікатністю <g/> , іцо чимсь нагадує іноді навіть Миколу Зерова з його вмінням закувати свої зойки в залізні рамки поетичної дисципліни ( <g/> поза тим поета <g/> , далекого від Забужко <g/> ) <g/> , навіть без « <g/> нецензурних <g/> » слів <g/> , як просто дихається чи сниться <g/> . </p>
doc#99 ) І робиться це без пози і без вульгарности <g/> , навіть із певною делікатністю <g/> , іцо чимсь нагадує іноді навіть Миколу Зерова з його вмінням закувати свої зойки в залізні рамки поетичної дисципліни ( <g/> поза тим поета <g/> , далекого від Забужко <g/> ) <g/> , навіть без « <g/> нецензурних <g/> » слів <g/> , як просто дихається чи сниться <g/> . </p>