Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 Хоч це й було б конче треба для зорієнтування нашої поезії — бо вона йде часто навпомацки там <g/> , де могла б іти цілком свідомо <g/> .
doc#68 Але поет не хоче ставити крапок над і. </p><p> Складніші <g/> , іраціональніші <g/> , містичніші <g/> , витонченіші інші ряди ототожнень-розрізнень <g/> : поет і дружина <g/> , що <g/> , відокремлені тисячами кілометрів і стосами заборон <g/> , заходять одне за одне в снах <g/> , сни в житті засланця - в'язня — частина його біографії <g/> , а в поезії — брама в іншу реальність <g/> , де я — я і не я <g/> , ти — ти і не ти <g/> , а якоюсь гранню і я <g/> ; поет і світ <g/> , де обоє стають тільки тінями ( <g/> « <g/> Сто тіней <g/> .
doc#4 Річ у тому <g/> , що « <g/> старі <g/> » поезії — в дійсності молоді <g/> , а « <g/> нові <g/> » — старі в сенсі старости <g/> , старечости <g/> .
doc#4 Ось сама поетка бачить таємницю зародження поезії — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на слів стогранне скло <g/> , </p><p> А серце раптом <g/> , наче папороть <g/> , </p><p> Чудесним цвітом зацвіло <g/> . </p>
doc#63 <p> А до цього додаймо <g/> , що ранній Багряний <g/> , Багряний « <g/> Скельки <g/> » <g/> , не цурався й виразно національної <g/> , навіть фолкльорної орнаментики і образности в своїй експресіоністичній поезії — виявляючи цим органічність свого поетичного селюцтва <g/> .
doc#63 <p> Тема я і Україна або ми і Україна - це <g/> , власне <g/> , типова тема еміграційної поезії — від Олеся до Маланюка <g/> .
doc#49 Одначе ці осяги ледве чи міг безпосередньо використати Барка в цій своїй поезії — надто вони далекі від того життьового тонусу <g/> , від того настрою <g/> , що проймає Барчин вірш <g/> .
doc#4 Привілей поезії — не називати <g/> , не договорювати й недоговорювати — використаний у цій книзі дуже широко й винятково майстерно <g/> .
doc#50 <p> Місія поезії — незаступна й невідклична <g/> .
doc#73 <p> Збірники літературно-мистецької проблематики <g/> , що містили статті <g/> , огляди <g/> , хроніку й поезії — переважно теж на літературно-мистецькі теми <g/> , можна було видавати циклостилем <g/> , бо вони <g/> , становлячи трибуну внутрішньоМУРівської творчої дискусії <g/> , не призначалися для ширшого читача <g/> .
doc#50 Тим то <g/> , з одного боку <g/> , маємо бронзове звеличення поета і поезії — перифраз потужного Горацієвого аere perennius в октавах 582-587 <g/> , а з другого боку <g/> , зойк одчаю в перших рядках вступу <g/> : </p><p> О <g/> , горе <g/> , мрійнику <g/> , тобі без мір </p><p> і гріх без опрощення в кожнім разі <g/> , </p><p> коли ти <g/> , склавши геніальний твір <g/> , </p><p> його громадській віддаєш увазі <g/> . </p>
doc#56 Так само <g/> , як вони уникають — у поезії — поезії <g/> .
doc#47 <p> В основі лежить — як і в поезії — постулят окремішньої української споконвічної <g/> , прадавньої духовости <g/> , що найповніше виявилася в народньому мистецтві і що її за всяку ціну треба зберегти <g/> .
doc#50 Тому несправедливість <g/> , заподіяна Україні <g/> , порушує гармонію величного походу зірок у великодню ніч <g/> , а в поезії — підкреслюємо <g/> : в поезії Шевченка Україна під неосяжним світовим притулом гуде до життя <g/> , мов перед сходом сонце молоде <g/> .
doc#13 Він був політик <g/> , але і до його непоетичного вуха дійшов тут первень поезії — ритм <g/> .
doc#28 Іноді він еклектично вимішувався з ними в одній поезії — так <g/> , поезія « <g/> Залізний заклик <g/> » неоклясичне світосприймання висловлює символістичною технікою <g/> ; так <g/> , поезія « <g/> Коли почую <g/> » надто раціоналістична для символіста <g/> , надто настроєва для неоклясика <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> .
doc#81 <p> Не без душевного болю відтоді я вирішив <g/> , що мої поезії — тільки для мене і тільки сторінки записів із щоденника <g/> . </p>
doc#67 Заховали тому <g/> , що суть певних типів <g/> , певних стилів поезії — у нєдоговоренні <g/> .
doc#23 <p> Замість картини весни — як підказувала б назва поезії — чуємо вираз відчуття поетового <g/> : мила <g/> , гарно <g/> , пишно <g/> , звеселила <g/> !