Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 через людей <g/> , і він заперечив <g/> . Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для
doc#102 . Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для нього ( <g/> тобто для мене <g/> ) і для
doc#102 . </p><p> У Києві 1990 року О. Гончар зустрів мене <g/> , як то кажуть <g/> , « <g/> з розпростертими об’ятіями <g/> » <g/> , дуже
doc#102 війна <g/> , його негайно забрали до війська <g/> , як казали <g/> , « <g/> добровільцем <g/> » <g/> . Звичайно <g/> , ніякої
doc#102 у таборі для полонених <g/> . Фантастичні історії <g/> : як він утік <g/> , як пішов у партизани <g/> … </p><p> Про ту незустріч
doc#102 полонених <g/> . Фантастичні історії <g/> : як він утік <g/> , як пішов у партизани <g/> … </p><p> Про ту незустріч у Нью-Йорку
doc#102 . </p><p> А потім за два роки він запросив мене знову <g/> . Ця <g/> , як і перша <g/> , зустріч була в Кончі <g/> . Про те він пише у
doc#102 , надрукованому в « <g/> Літературній Україні <g/> » <g/> : як Валентина Данилівна зварила борщ <g/> , і який він
doc#102 зварила борщ <g/> , і який він був чудовий <g/> , і як я його з'їв <g/> . Правда <g/> , було й друге <g/> , яке ми теж
doc#102 до другої кімнати і став мені оповідати <g/> , що <g/> , як йому стало відомо <g/> , я співробітничав з німцями <g/> .
doc#102 би до Академії <g/> . Але виникає питання <g/> : як він рекомендував <g/> , не знавши про мене <g/> . Я думаю <g/> ,
doc#102 тим <g/> , але Гончар довідався про неї після того <g/> , як мене рекомендував до Академії <g/> . </p><p> Я знав <g/> , що мене
doc#102 ніякому сумніву <g/> . Але що він почав писати так як треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило
doc#102 . Але що він почав писати так як треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило як
doc#102 треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило як письменника <g/> . Це йому забезпечило всякі премії
doc#102 , всякі нагороди <g/> , все <g/> , що хочете <g/> , але загубило як письменника <g/> . І <g/> , скажімо <g/> , якщо ви прочитаєте
doc#103 й погодився на розмову <g/> . </p><p> — Юрію Володимировичу <g/> , як Вам сьогодні живеться <g/> ? </p><p> — Усе в минулому <g/> . Тепер я
doc#103 ходив до кінотеатру двічі на тиждень <g/> , дивився <g/> , як правило <g/> , старі клясичні фільми <g/> . Тепер <g/> … Що
doc#103 вважав себе ще за живу людину <g/> . </p><p> Ця книга написана як спогади автора <g/> . Але мені хотілося б <g/> , щоб вона
doc#103 імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> . Для Вас мало значення <g/> , як