This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 | цвяхована блакить <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Київ з лівого берега <g/> » <g/> ) </p><p> І | хто | знає <g/> , може в саме сполучення кольорів – золота й |
doc#30 | ЮВ <g/> , то не знаю <g/> , чи радіти <g/> . Раса сумнівна <g/> , і | хто | скаже <g/> , чи кінцевий балянс із знаком плюс чи |
doc#92 | його терпіли <g/> , але він лишився чужаком <g/> , і | хто | знає <g/> , чи з нього потай не глузували <g/> . </p><p> Бистрота |
doc#15 | . </p><p> ( <g/> Г. Хоткевич <g/> ) </p><p> Довкола шум <g/> , і крик і шамотня <g/> , </p><p> І | хто | не йде <g/> , поштовхує дитину <g/> . </p><p> ( <g/> П. Карманський <g/> ) </p> |
doc#0 | львівського австро-угорського вокзалу <g/> . І | хто | не хотів стати іграшкою в її руках <g/> , повинен був |
doc#63 | жала <g/> » — вже заяложеними <g/> , але ще не оціненими <g/> . І | хто | знає <g/> , може за якихось десять — п'ятнадцять |
doc#66 | Лесею Українкою — це страшно <g/> , але це і почесно <g/> . І | хто | знає <g/> : може колись наш театр знайде <g/> , виробить |
doc#56 | , який зрештою може становити їхню сутність <g/> . І | хто | ж він <g/> ? Новітній псевдо-Соломон <g/> , автор |
doc#43 | ? Чи не логічно заперечити історію у сні <g/> ? І | хто | ж міг би оборонити історизм сну <g/> ? І тому я |
doc#0 | сцени <g/> , а часом і бійки <g/> . Не знати <g/> , хто був винен і | хто | чого домагався <g/> , але сумирними <g/> , погашеними ці |
doc#22 | . У Куліша герой не знає <g/> , хто його союзники і | хто | вороги <g/> , він іде зі своїми проектами про реформу |
doc#81 | . Догадько не писав наукових праць <g/> , та і | хто | б писав їх у ті страшні роки арештів <g/> , заслань і |
doc#40 | , весь при особових займенниках <g/> , такий при що і | хто | <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Сам я вільний і ніколи не зламав чужої |
doc#60 | Не будемо говорити про те <g/> , чи це правда <g/> , чи ні <g/> , — і | хто | старший <g/> , хто молодший <g/> , взагалі <g/> , чи це має |
doc#27 | ? Рідна пісня <g/> , рідна поезія <g/> ! Нехай же ганить її | хто | як хоче <g/> ; вона вовіки пребуде святинею душі моєї |
doc#28 | їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – | хто | вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в |
doc#40 | : « <g/> I простих <g/> , і старших вельможних <g/> , — | хто | не попавсь <g/> , того і товк <g/> » ( <g/> Котл <g/> . <g/> ) <g/> , слово старших |
doc#35 | противник <g/> » — не дивно <g/> , що всі опинилися в воді <g/> , — | хто | по чресла <g/> , а хто і по вию <g/> ! Слова <g/> , вкладені в уста |
doc#77 | , відновити в уяві і продумати своє минуле <g/> , — | хто | знає <g/> , може вони й тепер поводилися б трохи |
doc#81 | . У Клюбі <g/> , припускаю <g/> , був центр пліток і <g/> , може <g/> , — | хто | знає — навіть конспіративних новин і |