Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 до такої грані <g/> , за якою він переходить уже в самозаперечення <g/> . </p><p> Неоклясицистична поетика
doc#28 — раціоналістичній природі <g/> . Невипадково в поезії « <g/> Місяця срібний дзюб <g/> » подана ціла
doc#28 дзюб <g/> » подана ціла концепція історії людства <g/> , в поезіях « <g/> Мономах <g/> » і « <g/> Київ <g/> » — концепція історії
doc#28 України ( <g/> чи <g/> , певніше <g/> , концепції <g/> : бо коли в « <g/> Мономахові <g/> » рушієм історії проголошується
doc#28 проголошується відвага <g/> , що здобуває світ <g/> , то в « <g/> Києві <g/> » це знаходить заперечення в ім'я
doc#28 світ <g/> , то в « <g/> Києві <g/> » це знаходить заперечення в ім'я пріоритету праці й поезії <g/> ) <g/> , а в поезії « <g/> М.
doc#28 в ім'я пріоритету праці й поезії <g/> ) <g/> , а в поезії « <g/> М. К. Заньковецькій <g/> » — концепція
doc#28 грецького і суто народнього первнів <g/> . Правда <g/> , в суті своїй концепції ці нескладні — це ідея
doc#28 взагалі <g/> , передусім праця <g/> . « <g/> Я робітник в майстерні власних слів <g/> » <g/> , « <g/> з старої бронзи
doc#28 сучасности ( <g/> « <g/> Майбутнє і минуле Влились в сьогодні <g/> » <g/> ) усією своєю концепцією Филипович
doc#28 гнати пісень отари ( <g/> « <g/> Залізний заклик <g/> » <g/> , 1929 <g/> ) <g/> . В цьому й своєрідність поезії як праці <g/> , через це
doc#28 , здобуваючи собі безсмертя <g/> . </p><p> Трудно знайти в цих поглядах якусь індивідуальну
doc#28 б назвати естетичним раціоналізмом <g/> . Так само і в стилістиці Филиповичевого неоклясицизму не
doc#28 яскраво індивідуальних рис <g/> . Ці поезії його в міру пластичні <g/> , що здобувається передусім
doc#28 , що здобувається передусім чіткістю в доборі обов'язкового епітета-прикметника <g/> : </p><p><g/> …
doc#28 Филипович менше любить абстракти <g/> . І хоч і в нього можна знайти окремі згустки їх на зразок <g/> : </p>
doc#28 більше полюбляє відтворювати дійсність в її конкретності <g/> . Досить порівняти з цього
doc#28 і однотемною поезією Зерова <g/> ! </p><p> Отже <g/> , і в неоклясицизмі Филипович не сказав
doc#28 , і він її порушував <g/> . Филипович міг укладатися в цю схему <g/> , бо сама його поезія була вужча <g/> , бо мала
doc#28 , нерівності з добою <g/> , може навіть епігонства <g/> . В тому <g/> , що Зеров не досяг ідеалу неоклясичности <g/> ,