This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 | кореспондентів « <g/> Літературної України <g/> » ( <g/> 1989 <g/> , ч. 6 <g/> ) про те <g/> , що нема на Україні ( <g/> а отже <g/> , і в Союзі <g/> ) ні однієї фабрики <g/> , яка |
doc#94 | А вже ж чи треба й казати <g/> , що нема ніде фабрики <g/> , що виробляла б передумови для демократизації « <g/> необъятной родины моей <g/> » <g/> ! </p> |
doc#94 | Але напевне ні в одній з них нема стільки знаків запитання <g/> , як у цій <g/> . |
doc#96 | і канікул <g/> , і миготіння форм і звуків перейде в безперервність <g/> . </p><p> Статті про Ісландію нема в « <g/> Енциклопедії українознавства <g/> » <g/> , і це не хиба її редактора Володимира Кубійовича <g/> . |
doc#96 | Виглядає так <g/> , що українців у Ісландії нема й не було <g/> . |
doc#96 | Ісландці з гордістю думають і кажуть <g/> , що в них нема національних меншин <g/> , нема <g/> , і не було <g/> , й не буде національного або расового питання <g/> . |
doc#96 | Ісландці з гордістю думають і кажуть <g/> , що в них нема національних меншин <g/> , нема <g/> , і не було <g/> , й не буде національного або расового питання <g/> . |
doc#96 | Інституції чабанів нема <g/> . |
doc#96 | У Рейк'явіку нема центру <g/> , бо місто плянують як оселі <g/> , що розбігатимуться <g/> . |
doc#96 | Скульптур багато <g/> , є серед них меморіяльні пам'ятники ( <g/> включаючи подарований з Америки пам'ятник Ерікові Лейфсонові <g/> , піонеру мореплавства до західньої півкулі <g/> ) <g/> , ідеологічні ( <g/> материнство <g/> ) <g/> , абстрактні <g/> , але нема <g/> , мабуть <g/> , жадної <g/> , що вражала б свіжістю задуму або оригінальністю інтерпретації <g/> . |
doc#96 | В усіх музеях нема жадного неісландського мистецького твору <g/> . </p> |
doc#96 | тому <g/> , що місце те саме <g/> . І саркофаг у підвалі <g/> . </p><p> У всій країні нема жадної споруди <g/> , збереженої з часу старшого від середини XIX сторіччя <g/> , а це — |
doc#97 | Де нема біографій <g/> , — бодай прізвища <g/> . |
doc#97 | <p> Але відповідь він знаходить одразу <g/> : і Шевченко брав участь у експедиції <g/> , значить <g/> , нема різниці між звітами про експедицію і життєписом поета <g/> . « <g/> Предвижу упрек <g/> , — пише |
doc#97 | Але на це в троєкнижжі і натяку нема <g/> . |
doc#97 | Тут можна додати ще одне спостереження <g/> : західньоевропейського в колі Авторових асоціяцій і ремінісценцій взагалі нема <g/> . |
doc#97 | порожнеча <g/> … </p><p> Шевченкознавці й шевченколюби таки будуть змушені читати це порядно неоковирне троєкнижжя ( <g/> де нема навіть абеткового покажчика — ще одна совєтська риса цього постсовєтського видання <g/> ) <g/> , а шевченколюбів |
doc#98 | Здається <g/> , була перед тим ще коротка писулька від мене <g/> , але моїх листів у мене <g/> , природно <g/> , нема <g/> . |
doc#98 | Його відповідь була <g/> : « <g/> Ти можеш так думати <g/> , але я єврей <g/> , і для мене вибору нема <g/> » <g/> . |
doc#98 | Мова тут не про до блювоти і наскрізь набридлу « <g/> дружбу народів <g/> » <g/> , про хемічний склад самої крови нашої нації <g/> , без якої ( <g/> крови <g/> ) нема й самої нації <g/> . </p> |