Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 Він повторюється в « <g/> Сойчиному крилі <g/> » <g/> , оповіданні <g/> , що писалося одночасно з « <g/> Мойсеєм <g/> » <g/> , — його дата — лютий 1905 року <g/> : « <g/> Тямиш той чудовий уступ у Біблії <g/> : степом проходила буря <g/> , та в тій бурі не було Єгови <g/> .
doc#59 Ні той <g/> , ні той ще не говорять <g/> : народ — слово <g/> , проскрибоване на попередньому етапі українського визвольного руху — як у « <g/> вісниківстві <g/> » <g/> , так і в « <g/> ваплітовстві <g/> » ( <g/> Аглая Миколи Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#51 Голосні закритих складів дещо коротші від голосних відкритих складів <g/> , а це зв'язано з тим <g/> , що дальший приголосний перериває попередній голосний <g/> , коли той ще перебуває в повній артикуляції <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Гріх той і досі на моїй душі вагонів <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> ; « <g/> Гасли зорі <g/> , світеніло небо <g/> » ( <g/> Пач <g/> .
doc#81 Це була великої статури жінка з породи тих <g/> , що <g/> , здається <g/> , як сядуть на стілець <g/> , так той і розсиплеться <g/> .
doc#40 Займенник ( <g/> у <g/> ) весь відміняється як « <g/> м'які <g/> » прикметники <g/> , але в родовому і орудному відмінку однини жіночого роду має такі закінчення <g/> , як той і цей ( <g/> усієї <g/> , усією <g/> ) <g/> , а в орудному множини має форму усіма <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#19 Тільки тоді здійсниться той ідеал вільного й незаможного селянського життя <g/> , що про нього мріють герої Василя Мови <g/> : </p><p> Там у дивнім <g/> , вільнім краї всі ми сили зберемо <g/> , </p><p> Цілині святій <g/> , відвічній пильно праці додамо <g/> . </p>
doc#68 Ось фантасмагорія про чергу по ями на похорон <g/> : </p><p> І де його було дочекатися <g/> , коли полізло </p><p> стільки горлохватів — </p><p> той інвалід першої групи <g/> , в того право <g/> , </p><p> а в тієї немовля на руках <g/> , а той просто так — </p><p> зранку залляв сліпи і суне <g/> , куди втрапить — </p><p> байдуже <g/> : за капустою чи по смерть <g/> . </p>
doc#81 Коли йому треба було згадати про УКІЖ <g/> , він називав його « <g/> той інститут <g/> , де ми колись працювали <g/> » <g/> .
doc#45 Але в широких колах суспільства Потебня став образом людини <g/> , беззастережно чесної <g/> , глибоко моральної <g/> , відповідальної в громадських стосунках <g/> , з кожного погляду небуденної <g/> , — а саме такі були вкрай потрібні у той історичний момент <g/> .
doc#59 В « <g/> Еней і життя інших <g/> » може ще нема знайденого ґрунту ( <g/> образ Лариси <g/> , як ми бачили <g/> , ще великою мірою вичаруваний <g/> ) <g/> , але є рішучість той ґрунт знайти <g/> , є вирушення на пошуки <g/> . </p>
doc#40 Тоді <g/> , коли в реченні мав би двічі вживатися займенник він у двох різних застосуваннях <g/> , він уживається відповідно до підмета попереднього речення <g/> , а той — відповідно до особи в ролі об'єкта <g/> , напр <g/> .
doc#40 Займенник цей показує близький предмет <g/> , той — дальший <g/> .
doc#68 Ось <g/> , передусім <g/> , їх перелік <g/> : « <g/> Будинок той <g/> …