Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 А все-таки цікаво <g/> , що становить собою той критик <g/> , що його оце вже не першу статтю я читаю <g/> » <g/> . </p>
doc#89 І коли критика вгляду в своєму намаганні показати <g/> , як і для чого зроблений той чи той літературний твір <g/> , наближається до науки <g/> , то в цій витонченій і наскрізь умовній грі у відсутність-присутність особи критика вона стає твором мистецтва <g/> , особливим його жанром <g/> . </p>
doc#89 І коли критика вгляду в своєму намаганні показати <g/> , як і для чого зроблений той чи той літературний твір <g/> , наближається до науки <g/> , то в цій витонченій і наскрізь умовній грі у відсутність-присутність особи критика вона стає твором мистецтва <g/> , особливим його жанром <g/> . </p>
doc#89 Щоб усі дружно йшли вперед до світлого майбутнього <g/> , щоб викорінювати крамолу й заражати ( <g/> пригадаймо <g/> , корінь той самий <g/> , що в слові « <g/> зараза <g/> » <g/> , « <g/> Ех ти <g/> , заразо <g/> !
doc#89 « <g/> Кому на Руси жить хорошо <g/> » <g/> ) </p><p> Тут беззастережно приймається <g/> , що пан — той знає <g/> , що належить до « <g/> високого <g/> » мистецтва <g/> , а « <g/> мужик <g/> » —
doc#89 І непослідовно <g/> : чому народ <g/> , що вибрав 239 <g/> , що проголосував за референдум <g/> , має рацію ( <g/> не критика це його <g/> , бо він голосував « <g/> збуджений окраденим <g/> » <g/> ) <g/> , а той самий народ <g/> , що голосує за сучасного « <g/> милорда глупого <g/> » ( <g/> « <g/> порно <g/> , бездумний детектив <g/> , розважальницький масовізм <g/> » <g/> ) <g/> , заслуговує на зневагу й заперечення <g/> ? </p>
doc#90 От <g/> , уздрівши з верховин гірських рівнину Угорщини <g/> , офіцер Сагайда каже <g/> : « <g/> Оце <g/> , мабуть <g/> , і є той альпійський луг <g/> » <g/> , а на здивоване запитання « <g/> Який <g/> ?
doc#90 Не забуде ніколи той <g/> , хто її прочитає <g/> , наприклад <g/> , сцени прибуття Черниша вперше на фронт <g/> , який відпочиває і зловісно мовчить <g/> .
doc#90 Перед Чернишем <g/> , утікаючи <g/> , скреготали по камінню ковані чоботи <g/> , і він <g/> , зціпивши зуби <g/> , напружуючись до останньої грані <g/> , плигнув ще раз вперед і вдарив обома руками німця в шию <g/> , в спину <g/> , повалив і уп'явся пальцями в горло <g/> , і той <g/> , наливаючись кров'ю <g/> , захарчав <g/> .
doc#90 В повітрі свистіли приклади <g/> , літали вигуки і зойки <g/> , знову перед Чернишем з'явився німець <g/> , ніби той самий <g/> , якого він душив <g/> , кресали камінь ковані чоботи <g/> , бовталася фляжка на заду <g/> , хтось близько кричав " <g/> Стій <g/> !
doc#91 За цими цифрами ховається той простий факт <g/> , що українська література <g/> , що була <g/> , за винятком букварів і популярних брошур <g/> , близькою і своєю для невеликих груп інтелігенції <g/> , стала конечною потребою для незмірно ширших груп населення <g/> .
doc#92 Коротше кажучи <g/> , це була героїчна праця <g/> , вона забрала Левінові добрий рік часу <g/> , до осени 1953. </p><p> Тільки тоді Якобсон прочитав текст <g/> , хоч здавалося б <g/> , що перше <g/> , ніж витрачати гроші на переклад <g/> , треба було б той текст проглянути <g/> .
doc#92 На той час це був найсучасніший і найповніший словник <g/> .
doc#92 Але слідчий згадав Білодіда в такому контексті <g/> , що наводило на припущення <g/> , що той був сексотом на службі НКВД <g/> .
doc#92 У той час <g/> , одначе <g/> , Білодід був ще на відносно скромній посаді заступника директора Інституту мовознавства <g/> , себто заступником Булаховського і партійним оком над ним <g/> .
doc#92 це ще живі учасники події <g/> . </p><p> Тут буде <g/> , либонь <g/> , до речі згадати про той фактичний матеріял <g/> , на якому будувалися Білодідові обвинувачення <g/> . По-перше <g/> , сам факт друкування в
doc#92 останніх словах <g/> . Він боявся бути скомпрометованим приватною зустріччю з негідною людиною <g/> . </p><p> Ван-K. <g/> , той самий <g/> , що був у трійці рецензентів-нищівників <g/> , коли я мав виклад у Станфордському університеті
doc#92 а авторові цих спогадів у його вісімдесятріччі не лишається багато <g/> , поки він мусітиме переступити той же поріг <g/> , автор цей не має ніяких практичних бажань і вимог у контексті спогаданого
doc#92 З неприспаною пильністю накидається на неї в спеціяльній рецензії той самий Л. Догана голляндцям — як вони наважилися видати таку книжку <g/> .
doc#93 Цій динаміці не можна було опертися <g/> , вона поривала глядача <g/> , дарма що той лишався в своєму фотелі <g/> .