Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 А чи чули ви музику мюнхенського ранку <g/> : ви ще напівсонний <g/> , крізь майже <g/> , майже зімкнені повіки ви спостерігаєте <g/> , що в кімнаті вже не поночі <g/> , а рожевий присмерк <g/> .
doc#84 Однією рукою воно підносило Київ на висоти майже містичні <g/> , з другого боку <g/> , воно ставило глухий мур між Києвом і світом <g/> .
doc#84 Лихо в тому <g/> , що ці позиції майже завжди були провінціяльні <g/> .
doc#85 Коли нам кажуть <g/> : « <g/> Розвиток мистецтва часто-густо йде шляхом поглиблення тих самих співіснуючих стилів <g/> , без жадних собі заперечень <g/> » і далі <g/> : « <g/> потреба нового стилю сама ще потребує уґрунтування і зовсім не випливає автоматично з гаданого одвічного й довічного процесу <g/> » <g/> , — то це майже абсолютно правильно <g/> .
doc#85 Але тут легко простежити закон майже математичний <g/> : чим гармонійніший такий твір <g/> , тим дальший він від своєї епохи <g/> , тим більше протиставлений їй <g/> .
doc#86 Невже можна сприймати твори майже тридцятилітньої давности як нові <g/> ?
doc#86 Твори української літератури 20-х років справді нові для майже всієї еміграції <g/> .
doc#86 Не називатиму тим часом імен <g/> , але легко помітити <g/> , що майже всі вони — студенти і переважно студенти літературних факультетів того часу ( <g/> не виключаючи і автора цих рядків <g/> ) або представники мистецької інтелігенції <g/> . </p>
doc#86 На такий самий рівень <g/> , тільки без тієї віри <g/> , стягнено майже всі прояви літератури в українській еміграції сьогодні <g/> .
doc#87 Це покоління майже не знало вже звичаєвости старого українського села — колективізація <g/> , що підрубала традиції сільського побуту <g/> , застала їх десяти-одинадцятирічними <g/> .
doc#88 1937 рік ліквідував їх майже всіх <g/> ; своє завдання вони виконали <g/> , отже <g/> , не були вже потрібні <g/> , а оскільки в совєтській системі не існує звичайного звільнення людини з роботи <g/> , вона має зникнути <g/> , отже <g/> , зникли й вони <g/> , ці халіфи на годину <g/> . </p>
doc#89 Біда наша починається з того <g/> , що критика наглядового типу в нас надзвичайно поширена <g/> , що поліції в нас занадто багато не тільки в таборах <g/> , а й у літературі <g/> , а критики вглядового типу в нас майже зовсім нема <g/> . </p>
doc#89 А в Харкові йшло при майже порожній залі « <g/> Золоте черево <g/> » на початку й остання прем'єра — « <g/> Маклена Ґраса <g/> » <g/> .
doc#92 Зі Швеції я привіз уже майже зовсім готовий до друку рукопис своїх « <g/> Проблем походження білоруської мови <g/> » <g/> .
doc#92 Кадри напоготові мав тоді майже виключно Гарвард <g/> , себто майже виключно Якобсон <g/> .
doc#92 Кадри напоготові мав тоді майже виключно Гарвард <g/> , себто майже виключно Якобсон <g/> .
doc#92 Коли в Америці виходив славістичний журнал <g/> , він був майже завжди в його руках <g/> .
doc#92 Я погано розумів американських мовців <g/> , Якобсонова мова <g/> , і фонетично і синтаксично наближена до російської <g/> , була мені майже цілком зрозуміла <g/> , а запас слів і термінологія були незмірно багатші від моїх <g/> .
doc#92 Це був майже обов'язок <g/> , і порушення його було б переходом від озброєного нейтралітету холодної війни до війни гарячої <g/> .
doc#92 Поскільки його лист для мене започаткував усю справу і поскільки він був найоб'єктивніший і написаний негайно після подій <g/> , а не з відстані кількох місяців <g/> , я дозволю собі навести з нього довгу цитату <g/> : </p><p> « <g/> Присутній без права вирішального голосу професор Білодід <g/> , колишній міністер народньої освіти України <g/> , попрохав дозволу висловитися і в дуже темпераментній <g/> , майже агітаційній промові запропонував виключити Вас із списку учасників з'їзду <g/> .