Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Щастя на світі все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще повернуся далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 Все в літературі <g/> , як тільки воно стає літературою <g/> , перетворюється на засіб <g/> , і про кожний факт літератури можна твердити з повною підставою <g/> , що він є літературним засобом або складається з літературних засобів <g/> .
doc#4 Бо є в ній та « <g/> крапелька <g/> » <g/> , яку людський дух <g/> , дух мистця додає до суми засобів і яка не вкладається в механічну суму засобів <g/> . </p>
doc#4 Чи є відмінності <g/> ?
doc#4 Для прикладу <g/> , такими є мотиви старіння й смерти <g/> , осени й прозими <g/> , передпрощання з видимим світом <g/> , хутора дитячих літ <g/> , природи божеського <g/> , наближення смерти <g/> , стосунків з чоловіком і друзями <g/> …
doc#4 У її світі є історичні події <g/> , але майже суцільно внутрішньоукраїнського характеру <g/> , та й ті взяті в відлуннях у її власній душі <g/> .
doc#4 ) </p><p> У цій гармонії рівноваги світу й душі є свої полюси <g/> .
doc#4 <p> ЧОТИРИ </p><p> Мабуть <g/> , відгалуженням ґетеансько-рількеанського комплексу є комплекс Філемона й Бавкіди <g/> .
doc#4 Ніби прямою парафразою з міту про фрігійське подружжя є вірш <g/> , що починається рядком « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , а далі переходить у образ — </p><p> лежатиму я в труні <g/> , </p><p> і жуки твої </p><p> і риби </p><p> « <g/> вічну пам'ять <g/> » </p><p> співатимуть хором мені — </p><p> довголіття і одночасна смерть — як ідеал <g/> , хоч у житті <g/> , де боги не заходять до хати <g/> , недосяжний <g/> . </p>
doc#4 <p> Образів України в цих поезіях є <g/> , власне <g/> , два <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) </p><p> Смерть тут — « <g/> милосердна мати <g/> » <g/> , і є солодкість у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Вони є <g/> , але їх треба шукати <g/> , вони роблять вірш віршем <g/> , але вони ніби присипані течією невимушеної мови <g/> , наближеної до прози <g/> .
doc#4 Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p>
doc#4 <p> Є композитори — творці оркестрової музики <g/> , є такі <g/> , що пишуть камерну <g/> .
doc#4 На це <g/> , виглядає <g/> , є рада <g/> .
doc#5 Вони діють у сюжетних лініях роману <g/> : Безпалько виганяє Марту з праці ( <g/> і для цього він є в списку дійових осіб <g/> ) <g/> , Іванчук спричиняється до її виселення з кімнати <g/> , Дмитро приносить Марті вістку про зраду Славенка з Ірен <g/> , Льова рятує ситуацію <g/> , знаходить для Марти нову кімнату <g/> .
doc#5 І це є невеличка драма число два <g/> , невеличка драма Юрія Олександровича Славенка <g/> . </p>
doc#5 Наука не є ні матеріялістична <g/> , ні ідеалістична <g/> .
doc#5 Вона є наука та й годі <g/> .