Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 10. Титули осіб <g/> , установ і організацій <g/> , до яких пишемо <g/> , а також прикметники й займенники <g/> , що стосуються до цих осіб або установ <g/> , напр <g/> .
doc#13 Тяжче буде відповісти на запитання <g/> , чому і при яких обставинах покохалися Данило з Яриною <g/> , але і тут можна дати собі раду в світлі біології <g/> , психології і власного досвіду <g/> .
doc#15 Сперечання в цьому питанні <g/> , до яких нам доведеться звернутися надалі <g/> , власне <g/> , не були розв'язані теоретично <g/> : але на практиці термін " <g/> називне речення <g/> " закріпився і <g/> , пропагований шкільними підручниками <g/> , міцно ввійшов в ужиток <g/> . </p>
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .
doc#15 <p> Але далі <g/> , кажучи про те <g/> , що в реченні можуть реалізуватися тільки вершини значень ( <g/> Bedeutungsgipfel <g/> ) <g/> , що <g/> , очевидно <g/> , можна застосувати і до називних речень <g/> , яких Блюмель <g/> , як і його учителі <g/> , не знає <g/> , він дещо наближається до Вундтової теорії комплексу уявлень <g/> , що не встиг розкластися <g/> .
doc#15 Практично ж Л. А. Булаховський <g/> , очевидно <g/> , схильний уважати реченням тільки конструкції з verbum finitum і ті <g/> , в яких " <g/> є засоби виявлення граматичної присудковости <g/> " <g/> . </p>
doc#15 Чому цим словам і словосполукам автор відмовляє в назві речення <g/> , звідки вони походять <g/> , для яких стилів і жанрів вони типові <g/> , що становить собою з синтаксичного погляду ім'я в називному відмінку <g/> , - про все це в своїй популярній книжці Сулима не говорить <g/> . </p>
doc#15 Спеціяльно дослідивши це питання <g/> , Л. А. Булаховський констатує " <g/> дуже малий розвиток називних сполук <g/> , з типів яких відносне поширення здобув тільки той <g/> , у якого в ролі слів-назв виступають віддієслівні іменники <g/> " <g/> . </p>
doc#15 <p> Всупереч власним словам про властивість називних речень штучно- поетичній мові <g/> , Німчинов в іншому місці своєї праці ( <g/> с. 201 <g/> ) <g/> , розглядаючи генезу двоелементного речення <g/> , припускає <g/> , що воно могло творитися з двох самостійних слів-речень ( <g/> або словосполук-речень <g/> ) <g/> , одне з яких було називне <g/> .
doc#15 Як і ті <g/> , вони способом називання подають і характеризують ті окремі явища і факти <g/> , з яких у поета складається образ нічної туги ліричного героя поезії <g/> .
doc#15 Як відомо <g/> , в українській мові зовнішнє оформлення прикметника як правило не змінюється залежно від того <g/> , виконує він функцію атрибутивну чи предикативну - на відмінність від деяких інших мов <g/> , у яких предикативний прикметник оформлюється своєрідно ( <g/> напр <g/> .
doc#15 <p> Можливі <g/> , зрештою <g/> , і такі випадки <g/> , в яких загасання предикативної сили присудкових прикметників відбувається крок по кроку <g/> , з великою наочністю <g/> , і <g/> , почавши реченнями явно двоелементними <g/> , автор переходить далі кінець-кінцем до називних <g/> : </p><p> Григор високий і незграбний <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Пачовський <g/> ) </p><p> Нерідко такі речення і мають пряму паралелю з подібними ж конструкцією реченнями <g/> , в яких головний член виражений прямо прислівником того ж кореня <g/> , напр <g/> .
doc#15 В них можна вбачати одне з імовірних безпосередніх джерел тих називних речень <g/> , в яких іменник у називному відмінку <g/> , головний член речення <g/> , виражає не назву матеріяльного предмета <g/> , а назву дії або стану <g/> . </p>
doc#15 <p> У сучасній літературній мові приклади називних речень <g/> , головний член яких виражає дію або стан <g/> , дуже часті - як самостійно вжиті <g/> , так і в ряді з тими називними реченнями <g/> , в яких головний член-назва ма- теріяльного предмета <g/> .
doc#15 <p> У сучасній літературній мові приклади називних речень <g/> , головний член яких виражає дію або стан <g/> , дуже часті - як самостійно вжиті <g/> , так і в ряді з тими називними реченнями <g/> , в яких головний член-назва ма- теріяльного предмета <g/> .
doc#16 Те саме з Шевченком <g/> , який мріяв про суспільство рівних людей <g/> , про суспільство-родину <g/> , де « <g/> врага не буде супостата <g/> , а буде син і буде мати <g/> , і будуть люди на землі <g/> » <g/> , — а Донцов робить з нього ненависника і мальтретанта « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , з яких Донцов хоче зробити об'єкт зневаги й глуму <g/> .
doc#16 От я беру <g/> , наприклад <g/> , статтю про МУР « <g/> Ідея чи безідейність <g/> » в лондонському « <g/> Українському кличі <g/> » 1 і читаю зовсім нові для себе речі <g/> , після яких у дужках стоїть « <g/> Листи і статті голови МУРу У. Самчука <g/> » <g/> .
doc#16 Донцов незаперечно яких 15 років був ідейним проводирем <g/> , чільним публіцистом і прапором українського визвольного руху <g/> , — але парадокс полягав у тому <g/> , що цей рух у своїх хоч трохи ширших колах ніколи не приймав жадної з тих крайностей <g/> , на які його ладен був штовхнути Донцов <g/> .
doc#16 Нечуя-Левицького і інші твори про родинні й сусідські сварки <g/> , яких ( <g/> і творів <g/> , і сварок <g/> ) у нашій літературі чимало <g/> .