Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 Це такі слова <g/> , як пороги <g/> , чайка <g/> , скиглить ( <g/> про чайку <g/> ; у Квітки тільки про собаку <g/> , у зовсім відмінній тональності <g/> ) <g/> , могили ( <g/> у Квітки лише раз і в архівних матеріялах <g/> , яких Шевченко не міг знати <g/> ) <g/> , буйний ( <g/> про вітер <g/> ) <g/> , тирса <g/> , гетьмани ( <g/> множина <g/> ) <g/> , дума ( <g/> у Квітки лише раз <g/> , коли мова про поезії Шевченка <g/> !
doc#26 Він не просто писав поезії <g/> , він хотів усвідомити своє місце в літературі через візію майбутности своєї країни і <g/> , не меншою мірою <g/> , через визначення свого місця супроти попередників <g/> , яких він цінив <g/> , але з традиціями яких він поривав <g/> .
doc#26 Навіть на найелементарнішому рівні — рівні поодиноких слів — знайдемо в поезії цілу низку слів <g/> , яких « <g/> Енеїда <g/> » взагалі не знає <g/> : соловейко <g/> , калина <g/> , одинокий <g/> , гніздечко <g/> , в'янути ( <g/> про серце <g/> ) <g/> , щебетати ( <g/> в « <g/> Енеїді <g/> » тільки про пащекувату жіночку <g/> ) <g/> , дівчина <g/> , сохнути ( <g/> в значенні журитися <g/> ) <g/> , лози <g/> , дрібні ( <g/> про сльози <g/> ) <g/> , гай <g/> , гойдати <g/> , кобзар <g/> , діброва <g/> , прилинути <g/> , чужина <g/> , орел <g/> , грати ( <g/> про море <g/> ) <g/> , сіяти <g/> , як даремно шукали б ми в « <g/> Енеїді <g/> » й самого слова Україна <g/> , як даремно ми шукали б там і українського пейзажу взагалі <g/> . </p>
doc#26 Коли Шевченко яких шість років пізніше охрестив « <g/> Енеїду <g/> » « <g/> сміховиною на московський шталт <g/> » <g/> , він міг стосувати це і до жанрових особливостей поеми і до її мови <g/> .
doc#27 Впадає в око <g/> , що є кілька адресатів <g/> , до яких Куліш писав уперемішку обома мовами <g/> , часом українською <g/> , часом російською <g/> , без видимої причини <g/> , а подеколи були це й двомовні листи <g/> , з частиною однією <g/> , а другою частиною — другою мовою <g/> .
doc#28 Зеров і неоклясицизм є синоніми <g/> , а ніякої школи Миколи Зерова поза нечисленними епігонами в підсовєтській Україні <g/> , яких він сам охоче відцурався б <g/> , і численними епігонами по цей бік Збруча <g/> , не було <g/> .
doc#28 <p> Такі є ті риси <g/> , наявність яких дає змогу говорити про клясицизм чи неоклясицизм і <g/> , навпаки <g/> , при відсутності їх або більшости з них поета не можна назвати неоклясиком <g/> , хоч би в яких приятельських стосунках він був з Миколою Зеровим <g/> . </p>
doc#30 Це була <g/> , у листі до Вас <g/> , на 75 відсотків просто констатація факта <g/> , а на яких 25 жалі й нарікання <g/> .
doc#31 Їх засвоїли прихильники Хвильового <g/> , яких свого часу були тисячі й тисячі <g/> , їх популяризували в своїх актах обвинувачення речники режиму <g/> , бажавши довести злочинну буржуазність і буржуазну злочинність памфлетів Хвильового <g/> . </p>
doc#31 Беріть <g/> , яку хочете <g/> : минулу — сучасну <g/> , буржуазну — пролетарську <g/> , вічну — мінливу <g/> » <g/> , всупереч тлумаченням супротивників і цькувальників Хвильового зовсім не означала прийняття географічної й політичної Европи в цілому з її філістерами й реакціонерами <g/> , яких Хвильовий ненавидів <g/> .
doc#31 ( <g/> Не беру при цьому тих прізвищ <g/> , з носіями яких Хвильовий полемізує <g/> .
doc#33 Зося – вся з міста <g/> , але вона така <g/> , яких багато <g/> .
doc#34 І вона змушує вірити в найдикіші речі <g/> , яких ніколи не було в дійсності <g/> , але які могли б бути <g/> , бо вони випливають із суті системи <g/> .
doc#36 Письменник можливо послідовніше виклав ті погляди <g/> , до яких Ґе дійшов цілком самостійно <g/> , задовго до їхнього знайомства <g/> .
doc#36 Скорше можна припустити <g/> , що це була російська мова <g/> , узвичаєна серед українських поміщиків другої половини XIX століття Є. Чикаленко <g/> , говорячи про 1903 рік <g/> , зауважує <g/> , що з поміщицьких родин на Україні в той час усього яких вісім уживали української мови в щоденному житті ( <g/> Шевельов <g/> .
doc#36 Також правдоподібно <g/> , що Ґе вдавався до української мови <g/> , розмовляючи з селянами <g/> , для яких викладав печі <g/> , і з тими <g/> , які працювали в нього <g/> .
doc#36 Коли і за яких обставин він її вживав <g/> , зостається в царині домислів <g/> . </p>
doc#36 Ґе ( <g/> с. 135 <g/> , 217 <g/> ) <g/> , доробок Миколи Ґе — збережений в оригіналах чи відомий в репродукціях — складається з 90 портретів <g/> , кільканадцятьох пейзажів та яких 14 релігійних картин пізнього періоду <g/> .
doc#37 Але кожне нове бачення відкриває якісь сторінки <g/> , яких попереднє бачення не помічало <g/> .
doc#37 Були це збірники літературної проблематики « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшло три <g/> , а четвертий не побачив світу <g/> , видання <g/> , присвячене дискусії літературних проблем в чергуванні з поезіями на теми літературної творчості <g/> ; альманахи « <g/> МУР <g/> » <g/> , яких вийшов тільки один <g/> , видання <g/> , присвячене літературним творам і конкретній літературній критиці — другий <g/> , уже зформований <g/> , так і не побачив світу <g/> , а перший був порядно зіпсований халтурною коректою <g/> , що спотворювала текст <g/> , подекуди до невпізнання <g/> ; і найдовговічніше з усіх видання ( <g/> 11 випусків <g/> ) місячника літератури <g/> , мистецтва й критики « <g/> Арка <g/> » <g/> , чий стандарт і змістом і оформленням <g/> , за яке відповідав