Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 І нападають вони звичайно в двох випадках <g/> : або тоді <g/> , коли замовчати ніяк не можна <g/> , або тоді <g/> , коли з усіх ворогів це <g/> , на їхню думку <g/> , саме той <g/> , який найлегше дає себе скомпромітувати <g/> .
doc#16 А перемагають тільки ті рухи <g/> , які спираються на духовість народу в усіх її шарах - від поверхових до найглибших <g/> .
doc#16 <p> Тим самим були заперечені основи вісниківства <g/> : кастовості був протиставлений антеїзм <g/> , препарованій і висушеній людині — цілісна й гармонійна <g/> , розколові й нетерпимості — єдність усіх національних сил <g/> , сліпій вірі — творчий сумнів <g/> , той самий <g/> , який свого часу примусив вісниківців переглянути ідеали « <g/> драгоманівського <g/> » покоління і який тепер <g/> , коли він спрямований у Юрія Липи <g/> , а далі у мурівців проти їхньої концепції <g/> , вони вважають за найбільший злочин і незаперечну ознаку розкладу <g/> .
doc#17 Основа вистави – узгодження ритмів усіх образів в один складний <g/> , але цілісний ритм вистави <g/> .
doc#17 Бо вони походитимуть з усіх кляс і шарів українського народу <g/> .
doc#18 ( <g/> XVIII <g/> ) </p><p> Що гірше <g/> : самостійність буде куплена ціною ненависти до інших богів і народів і ненависти від інших націй <g/> : </p><p> Та ненависть <g/> , найтяжча з усіх <g/> , </p><p> « <g/> Задля іншого бога <g/> » <g/> , </p><p> Бач <g/> , як кублиться біля того Храмового порога <g/> !
doc#18 Або <g/> , словами Єгови з « <g/> Мойсея <g/> » <g/> : </p><p> І будете ви свідки мені </p><p> З краю світа до краю <g/> , </p><p> Що лиш духа кормильців з усіх </p><p> Я собі вибираю <g/> . </p>
doc#18 Звичайно ж <g/> , здобуття самостійности не буде початком земного раю і кінцем усіх страждань <g/> , а тільки початком інших страждань <g/> .
doc#18 <p> Ще Огоновський відчув у прихованій глибині Франкового мистецького темпераменту <g/> , під намулом усіх вимог програмовости <g/> , реалізму й натуралізму <g/> , — непоправного романтика <g/> .
doc#19 А що « <g/> Козачий кістяк <g/> » став хрестоматійним і <g/> , власне <g/> , єдиним широковідомим з-поміж усіх творів Мови <g/> , то й не дивно <g/> , що ці погляди сприймано за погляди автора взагалі <g/> .
doc#19 Варт тільки підкреслити <g/> , що ідеал поетів мав не тільки національний <g/> , а й соціяльний бік <g/> , що життя народне цікавило його в усіх проявах <g/> .
doc#19 Гостроту ритмічного сприймання Мови ще в молоді роки засвідчують його переклади з Слова о полку Ігоревім — з усіх віршованих перекладів XIX сторіччя <g/> , мабуть <g/> , найближчі до напруженої і часто шпичастої <g/> , але захованої для незвичного вуха ритміки першотвору <g/> .
doc#19 Таке словотворення йде в Мови спільними шляхами з Грабовським ( <g/> згадаймо хоч би його <g/> : </p><p> З усіх усюд берімо здатки <g/> , </p><p> А не зачервлюймо в багні <g/> : </p><p> Меткої жизности нестатки — </p><p> Умови гибелі справжні <g/> ) <g/> , </p><p> зі Старицьким <g/> , чиї неологізми <g/> , як відомо <g/> , мали особливо широкий розголос у тогочасній критиці <g/> .
doc#19 А на той час <g/> , коли в героїнь усіх літературних творів були стереотипні карі очі <g/> , і брови як на шнурочку <g/> , і коса як гадюка <g/> , коли народні пісні в поезії просто переказували <g/> , спростивши до безкраю їхню символіку і образність <g/> , така поема не могла бути ні зрозумілою <g/> , ні прийнятною <g/> .
doc#19 Звідси майже в усіх цих творах прагнення до широких узагальнених образів <g/> , майже символів <g/> . </p>
doc#19 <p> Але в усіх цих творах проблема повернена іншим боком <g/> , ніж у Мови <g/> .
doc#22 З усіх образів щирістю відзначаються тільки два <g/> : образ хліба і образ дуба на Бродвеї <g/> .
doc#23 Це стосується не тільки до його « <g/> Дум <g/> » <g/> , де нема жадного конкретного чи побутового деталю <g/> , а й усіх його творів <g/> .
doc#24 Це та « <g/> молода молодь <g/> » Хвильового <g/> , про яку Тичина писав <g/> : « <g/> Та хіба ж не завжди молодь молодіша від усіх <g/> » <g/> .
doc#24 Але все це іраціонально безглузде заперечене не тільки іронією автора <g/> , що звучить і в рефренах про маленьку дівчину з її великими почуттями <g/> , і в тоні всього викладу <g/> , і навіть в умовності розцяцькованого — лялькового фантасмагоричного пейзажу <g/> , на тлі якого відбувається дія розділу — воно заперечене передусім тим <g/> , що в усіх протилежних і взаємозаперечних виявах своєї химерної вдачі дівчинка-людина вічно творить <g/> .