Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 <p> — 14 ( <g/> 5 з Волині <g/> ) і 5. Зменшення числа українських парляментарів пояснюється польською політикою терору супроти українців — так званою пацифікацією — в 1930 році і зміною конституцій й виборчих законів у 1935 р. З наведених чисел ясно <g/> , що українська репрезентація ( <g/> на додаток часто неодностайна <g/> ) була надто мала <g/> , щоб помітно впливати на польське законодавство <g/> .
doc#28 А щоб знайти якесь порушення <g/> , якусь неточність у віршуванні або римуванні ( <g/> на зразок неточної рими притчі – світоч у « <g/> В п'яти немудрих дів <g/> » <g/> ) <g/> , треба справді прочитати <g/> , спрямовуючи увагу на дрібниці <g/> , мало не все <g/> , написане поетом <g/> . </p>
doc#72 Живлячися загальною філософією романтизму ( <g/> на Україні від часу “ <g/> Граматики <g/> ” А. Павловського <g/> : 1805-1818 <g/> ) <g/> , цей арґумент протримався до початку XX століття <g/> , як потверджують висловлювання Панаса Мирного в 1901 р. та десь близько 1906 р. <g/> : “ <g/> Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова <g/> , бо вона не що інше <g/> , як жива схованка людського духу <g/> , його багата скарбниця <g/> , в яку народ складає і своє давнє життя <g/> , і свої сподіванки <g/> , розум <g/> , дослід <g/> , почуття <g/> ” і ще й досі вживається як gesunkenes Kulturgut <g/> . </p>
doc#4 <p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — це не тільки акт критикової сваволі ( <g/> на яку я <g/> , зрештою <g/> , теж застеріг собі право <g/> ) <g/> , але й об'єктивний факт <g/> , стверджений самою авторкою і покладений нею в основу структури збірки <g/> .
doc#47 <p> І от уже в « <g/> Божому колі <g/> » Лятуринська <g/> , либонь <g/> , уже не тільки Оксана <g/> , а й Роксана <g/> , приймає фантастично- дилетантську концепцію Ксенофонта Сосенка ( <g/> на якого вона часто посилається <g/> ) про одвічну українсько- іранську спорідненість <g/> , проектує її на Юнґову теорію колективного підсвідомого ( <g/> яку вона не любила згадувати <g/> ) <g/> , підпирає свої припущення фактами <g/> , зачерпненими з сьогодні не авторитетних писань Гібсон ( <g/> Margaret Dunlop Gibson <g/> ) кінця XIX — початку XX століть і <g/> , кінець-кінцем <g/> , витворює свою власну систему поглядів про праісторію Південносхідньої Европи й Передньої Азії як іманентного й безнастанного конфлікту геттитсько-ірансько-українського елементу з елементом семітським <g/> , що приводить її <g/> , між іншим <g/> , і до критики християнства <g/> , за винятком культу Богоматері <g/> , перейнятого <g/> , мовляв <g/> , від народів першого
doc#53 Ось що показує зіставлення двох текстів ( <g/> на літеру щ <g/> , взяту довільно <g/> ) <g/> : </p><p> Рання пташка носок прочыща <g/> , а пізня очыци протыра ( <g/> у Номиса ч. 11309 <g/> ) <g/> ; Бог не без мылосты <g/> , козак не без щастя ( <g/> Номис 4870 <g/> ) <g/> ; Де ще те теля <g/> , а вин з довбнею носится ( <g/> Номис 2617 <g/> ) <g/> ; Лежыть колода серед болота <g/> , та ще й не гные ( <g/> Номис <g/> , заг <g/> .
doc#84 Тонконогий ( <g/> на острові ходять у самих штанцях <g/> ) і виструнчено-напругий <g/> .
doc#15 Ці синтаксичні сполуки <g/> , писав він <g/> , </p><p> многозначні як поетичні вислови [ <g/> Reden des Dichters <g/> ] <g/> , функціонуючи ( <g/> на відміну від імен <g/> ) не завжди в ролі суґестивів уявлень <g/> .
doc#81 Завжди стриманий <g/> , завжди контролюючий себе <g/> , завжди готовий на привітну усмішку ( <g/> яка ні до чого не зобов'язує <g/> ) <g/> , він здобував довір'я і в тих своїх керівників <g/> , що мали виразний нахил до фюрерства <g/> , як це було в випадку і Царинника ( <g/> на доволі примітивному рівні <g/> ) <g/> , і в випадку Кубійовича ( <g/> на далеко вищому <g/> ) <g/> .
doc#47 Звернення до літературної критики мало <g/> , либонь <g/> , кілька причин <g/> : брак літературного оточення в Міннеаполісі — через критичні статті творилася ілюзія розмови на літературні теми <g/> ; завжди властиве Лятуринській бажання контакту з читачем ( <g/> на подарованій 1955 року критикові « <g/> Княжій емалі <g/> » вона написала <g/> : « <g/> Юрію Шерехові авторка в тузі промовляти до сердець <g/> » <g/> ) <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , в обставинах напівголодного існування навіть мізерні й принагідні гонорари еміграційних періодичних видань були манною небесною <g/> . </p>
doc#36 Були вони супутники- подорожні на спільному шляху ( <g/> на шляху <g/> , що не вів до Дамаску <g/> ) <g/> .
doc#45 Закиди в шпигунстві ( <g/> на користь Польщі <g/> ?
doc#40 § 38. </p><p> ** <g/> ) Перед наростком -щ- г <g/> , з переходять у ж <g/> ; с перед наростком -ш- переходить у -ш <g/> ; само -ш- з наростка після ж <g/> , ш переходить у ч <g/> ; так постають сполучення жч <g/> , шч ( <g/> на письмі відповідно жч <g/> , щ <g/> ) <g/> .
doc#30 Якобсона ( <g/> на що я відповів відмовно <g/> ) <g/> , але і запит і відмови були не з літературних вартостей <g/> , а з скандальної хроніки7. </p><p> Одне слово <g/> , час настає або й настав <g/> , і бубчики тут не самі <g/> . </p>
doc#40 <p> В говірках прикметникова відміна зазнала ще більших спрощень <g/> , наприклад <g/> , на Херсонщині і в Буковині здебільшого давальний і місцевий відмінки однини жіночого роду кінчаються не на -ім <g/> , а на -і <g/> , як іменники ( <g/> на сині хустці <g/> ) тощо <g/> . </p>
doc#40 Але закінчення це <g/> , з одного боку <g/> , зовсім не обов'язкове при назвах осіб і взагалі істот ( <g/> на батьку <g/> , на хлопці <g/> , на коні <g/> ) <g/> , а з другого боку <g/> , часто переноситься і на неособові назви <g/> , як це ми вже бачили вище <g/> . </p>
doc#45 Опріч поїздки до Москви на Перший Археологічний з'їзд 1865 р. <g/> , ми знаємо лише про його побут в Італії ( <g/> на пораду лікаря <g/> ) 1891 р. ( <g/> де саме <g/> ?
doc#72 У 1928 році він опублікував у органі ЦК ВКП ( <g/> б <g/> ) статтю про “ <g/> теорію боротьби двох культур <g/> ” ( <g/> на Україні його офіційно подавано як творця цієї теорії <g/> ) <g/> , у якій твердив <g/> , що на даному етапі головною небезпекою є не прояви русифікаційних тенденцій на Україні <g/> , а “ <g/> що стукає в двері <g/> , стихія куркульського шовінізму <g/> , сьогодні потребує особливої уваги <g/> ” ( <g/> Лебедь 1928 <g/> , 87 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Шевченка видає 1904 р. “ <g/> Руську правопись зі словарцем <g/> ” ( <g/> на 152 сторінки <g/> ) <g/> .
doc#78 ) на оную грамматику <g/> .