Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 3. Після авторського пояснення перед початком прямої мови і після авторського пояснення <g/> , що містить у собі вказівку на продовження прямої мови <g/> , перед цим продовженням прямої мови <g/> , напр <g/> .
doc#15 Інакше - ця конструкція буде мертвонародженою і залишиться на пожовклих сторінках книжок свідком формалістичности мови автора <g/> , кабінетно- сти її <g/> , відсутности зв'язку з народною мовою <g/> .
doc#15 Синтакса української мови в історично-порівняному освітленні // Історичний курс української мови <g/> .
doc#15 - Харків <g/> , 1930. - Р. 2. - С. 105-131. </p><p> ПЕРЕГІНЕЦЬ M. </p><p> Синтакса простого речення // Підвищений курс української мови / За ред <g/> .
doc#25 Сучасний поділ української мови на три говіркові групи — північну <g/> , південно-західню й південно-східню — фактично даний уже в Михальчука <g/> , хоч у нього вони і виступають під іншими назвами <g/> : поліського <g/> , червоноруського ( <g/> русинського <g/> ) і українського наріччів <g/> . </p>
doc#25 Він каже <g/> , що “ <g/> слов'яноруси південного типу <g/> ” <g/> , як він зве предків українців <g/> , ділилися споконвіку на дві групи <g/> : південно-західню і північно-східню <g/> , і це з них постали відповідно сучасні південно-західні й північні діялектні групи української мови <g/> .
doc#25 Михальчук трохи глузує з українських патріотів <g/> , що схильні вважати сучасну українську мову “ <g/> справжньою давньо-руською <g/> ” <g/> , але твердить <g/> , що українська мова і білоруська мова як пряме продовження мови давніх насельників своєї території <g/> , давніші від російської мови й народности <g/> , що “ <g/> склалися з деяких відгалужень цих аборигенів <g/> , що виселилися в чужі краї <g/> ” — головне фінські первісно ( <g/> 2 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#25 До цього треба додати <g/> , що в деяких випадках Михальчук указав на справді давні факти <g/> , а особливо цікаві з-поміж них ті <g/> , що виявляють вагання української мови <g/> , кажучи модною термінологією <g/> , між сходом і заходом <g/> .
doc#25 Лінґвістику він схильний визначити як природничу науку <g/> , і її завдання формулює так <g/> : “ <g/> Відшукання й визначення як загальних властивостей організації людської мови <g/> , так і відмінностей у цих властивостях <g/> , що зумовлюють собою утворення самостійних типів її організації й походження родових і видових модифікацій кожного з цих типів <g/> , що творять і собі різні категорії й групи діялектичних явищ <g/> .
doc#25 Саме в цьому Науменко ладен був шукати характеристичної відмінної риси української мови супроти інших східньослов'янських мов <g/> .
doc#25 <p> Перенесення питання в площину структури мови і порівняння не просто складників мови <g/> , а співвідношень і функцій складників мови <g/> , — ось те нове <g/> , що принципово відрізняє Михальчука від його сучасників і робить його попередником <g/> , наприклад <g/> , такого українського мовознавця <g/> , як Василь Сімович <g/> .
doc#25 Тим часом Михальчука явно тягло до синхронічного <g/> , структурного вивчення мови <g/> .
doc#25 <p> Однією з відмінностей української мови проти російської він уважає те <g/> , що українська мова має фонему о/ô тоді як російська має фонему о ( <g/> 3 <g/> , 64 <g/> ) viii <g/> .
doc#26 Коли Шевченко яких шість років пізніше охрестив « <g/> Енеїду <g/> » « <g/> сміховиною на московський шталт <g/> » <g/> , він міг стосувати це і до жанрових особливостей поеми і до її мови <g/> .
doc#27 <p> Це широко відчиняло браму позичанням з російської мови взагалі * <g/> .
doc#27 Спочатку — « <g/> розум у їх є <g/> , та немає мови <g/> » ( <g/> до Кониського <g/> , 1861 <g/> ) <g/> .
doc#27 Найкраще ця концепція відома з поезій <g/> , пізньої дати <g/> , що ввійшли до збірки « <g/> Дзвін <g/> » ( <g/> готова до друку не пізніше 1891 <g/> , видана 1893 <g/> ) <g/> : </p><p> Отечество ж собі ґрунтуймо в ріднім слові <g/> : </p><p> Воно <g/> , одно воно від пагуби втече <g/> , </p><p> Піддержить націю на предківській основі <g/> , — </p><p> Хитатимуть її політики вотще <g/> ; </p><p> Переживе вона дурне вбивання мови <g/> , </p><p> Народам і вікам всю правду прорече <g/> . </p>
doc#28 Словник поета-клясициста – це словник мови усталено поетичної <g/> , що цурається всякої дисгармонії <g/> : прозаїзмів <g/> , наукових термінів <g/> , неологізмів <g/> , а коли вже допускає їх <g/> , то спеціяльно умотивовуючи й підкреслюючи <g/> , через що ці слова <g/> , допущені до чужої їм високої сфери <g/> , відриваються від звичного речевого й словесного оточення й стають спеціяльним об'єктом естетичного <g/> , ювелірського споглядання <g/> . </p>
doc#31 Він просто не мав з ними спільної мови <g/> , бо різниця культурного і інтелектуального рівня була занадто велика <g/> .
doc#32 Звернення до англійської мови в виданнях Академії випередило НТШ на дванадцять років ( <g/> 1951-1963 <g/> ) <g/> .