This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#35 | Можливо <g/> , що він мав на увазі не тільки зовнішніх турків <g/> , а і « <g/> внутрішніх <g/> » <g/> . </p> |
doc#36 | Кожного разу <g/> , їдучи з хутора в Петербург <g/> , — а це траплялося майже щороку <g/> , бо Ґе брав участь у петербурзьких виставках і мав звичку привозити нові картини особисто ( <g/> у таких випадках залізницею <g/> ! |
doc#36 | на Ґе мав сильний вплив Поль Делярош ( <g/> с. 118 <g/> , 231 <g/> ) <g/> . |
doc#36 | <p> Антонович ( <g/> с. 273 <g/> ) згадує <g/> , що Ґе почав був малювати « <g/> Шевченко на допиті в Дубельта <g/> » <g/> , — я не мав змоги перевірити це твердження <g/> . </p> |
doc#36 | <p> ВІДСТУП ПРО ШЕВЧЕНКА-ХУДОЖНИКА </p><p> Шевченко не тільки писав <g/> , він мав професійну освіту художника <g/> . |
doc#37 | Але здебільшого півінтеліґент не мав голосу <g/> , а дискусії не знижувалися до його рівня <g/> , що не перешкоджало пристрасності виступів і широкому діяпазонові порушуваних проблем <g/> . </p> |
doc#37 | Він мав свої творчі задуми <g/> , працював над своїми романами <g/> , спершу « <g/> Юність Василя Шеремета <g/> » <g/> , потім « <g/> Сонце з заходу <g/> » й « <g/> Ост <g/> » <g/> . |
doc#37 | Ніхто з нас не мав уявлення <g/> , як провадити підприємство <g/> . |
doc#37 | Я був тоді лютий на Довгаля <g/> , але може він мав рацію <g/> . |
doc#37 | Він <g/> , носій усього зла й подиху чуми <g/> , мав бути зруйнований безжально <g/> , так само <g/> , як колись була Картагена <g/> . |
doc#37 | Сам Державин мав ніч <g/> , щоб підготуватися до виступу — і все таки він збився <g/> , говорив про мої ніби перекручення цитат — і бою не прийняв <g/> . |
doc#37 | МУР був тим добрий <g/> , що він фактично не мав літературної програми <g/> , бойових гасел <g/> , нищення противників <g/> . |
doc#38 | <p> У питанні ролі особи в історії літератури Чижевський пішов на компроміс з традиційним підходом і мав рацію <g/> , бо геніальна особа прориває межі стилів <g/> . |
doc#38 | Я зовсім не бачив Семенка в чорному світлі <g/> , і стаття кінчалася ствердженням <g/> , що Семенко мав своє скромне місце в тій течії <g/> , що сприяла європеїзації української літератури <g/> , і що « <g/> відповідну оцінку цьому фактові дали зрештою органирадянської безпеки <g/> » <g/> , заарештувавши Семенка <g/> . |
doc#40 | <p> Таким чином послідовне й безоглядне застосування пуристичних настанов не сприяє збагаченню й розвиткові мови <g/> , і мав рацію німецький стиліст Р. Маєр <g/> , коли називав безоглядних пуристів « <g/> мовними інквізиторами« <g/> . |
doc#40 | Власне « <g/> пашпорт <g/> » кожного слова мав би включати в себе характеристику всіх цих властивостей слова <g/> . |
doc#40 | Автор мав тут інші мовно-стилістичні можливості <g/> . |
doc#40 | Тут наш правопис послідовніший від мови <g/> : правила пунктуації забороняють при непрямому питанні ставити знак питання ( <g/> бо й справді <g/> , тоді б він мав стосуватися не тільки до підрядного речення <g/> , а до цілости <g/> , себто і до головного речення <g/> ) <g/> . |
doc#40 | ) <g/> , тепер конче стоять на початку підрядного речення ( <g/> »Читайте ж <g/> , що муза бормоче« <g/> ; це не стосується до сполучних слів <g/> , що можуть стояти на тому місці <g/> , на якому мав би стояти заступлений ними іменник <g/> , напр <g/> . |
doc#40 | ) Годі сказати <g/> , що саме мало б іти після слів щоб аж <g/> , якби мовець мав змогу договорити ( <g/> додумати <g/> ) речення <g/> . |