Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 Ми в розрості і могли б бути в наступі <g/> , якби не витрачали всіх сил на взаємопоборювання <g/> , яке є прямою спадщиною попереднього етапу <g/> , етапу донцовщини <g/> . </p>
doc#16 Ми б тільки не погодилися <g/> , коли він шукає в цій рисі вічну властивість української національної вдачі <g/> . </p>
doc#17 Ми впізнаємо цей речитатив <g/> .
doc#19 Ми не можемо сказати <g/> , де зформувалася національна свідомість Мови — дома ще в дитинстві чи може вже в студентські роки під час перебування в Харкові під впливом знайомства з Алчевською <g/> , Потебнею та іншими членами харківської Громади <g/> , але харківські роки безперечно заважили в формуванні поглядів і стилю Мови <g/> .
doc#19 Ми навіть схильні були б пояснити ці погляди Мовині прямим впливом Куліша <g/> , тільки дещо заломленим у своєрідних кубанських обставинах <g/> .
doc#19 Ми бачимо цю українську Офелію в сльозах <g/> , з букетами квітів <g/> .
doc#19 Ми знаємо з його поезій <g/> , іцо вихід Мова вбачав то в справжній науці <g/> , мовляв Карпо в « <g/> Суєті <g/> » <g/> : « <g/> Ні <g/> , треба вчить <g/> , тільки не так <g/> » <g/> , — то — і найчастіше — в змаганні за нове життя <g/> . </p>
doc#20 <p> Наші перші зустрічі <g/> , — але не знайомство — припадають на роки 1929-1930. Ми були студентами Харківського університету <g/> , що тоді ще не був нагороджений « <g/> присвоєнням <g/> » йому « <g/> імени Максима Горького <g/> » <g/> ; натомість він був перейменований у вельми доброзвучне ХПІПО ( <g/> Харківський педагогічний інститут професійної освіти <g/> ) <g/> .
doc#20 Ми не раз зустрічалися в ті короткі літні місяці 1933 року <g/> , і хоч ми не вели політичних розмов <g/> , ми внутрішньо знали <g/> , що поділяємо багато суспільних <g/> , культурних і літературних оцінок <g/> , як і трагічне нерозуміння того <g/> , що діялося з приїздом Постишева <g/> , самогубством <g/> , у травні <g/> , Хвильового і <g/> , в липні <g/> .
doc#20 Ми вирішили <g/> , що Куліша врятувати не можна вже було <g/> , але треба спробувати врятувати Курбаса <g/> , і ми спільно написали для « <g/> Вістей <g/> » довгу і — думаю — добру статтю про виставу <g/> .
doc#20 Ми ще не знали <g/> , але він уже знав <g/> , що ЦК партії ухвалив позбутися Курбаса і ніщо вже не могло ні його <g/> , ні його виставу врятувати <g/> .
doc#20 Ми не заповняли ніяких анкет <g/> , у нас не питали про родовід і професію <g/> , тільки коротко запитали <g/> , чому до Львова <g/> , і <g/> , діставши відповідь <g/> , що маємо там рідних ( <g/> що </p><p> було брехня <g/> ) <g/> , і знайомих ( <g/> що була брехня в випадку моїх супутників <g/> ) <g/> , зажадали наші пашпорти і за яких п'ять чи десять хвилин ми одержали їх назад з новими штампами Там говорилося <g/> : </p><p> « <g/> Зголосився 18 лютого 1943 р. в міській комендантурі Києва і спрямований далі до Львова <g/> .
doc#20 Ми щасливі <g/> . </p>
doc#20 Ми приїхали до призначення чорні від вугілля <g/> , змучені безсонною ніччю <g/> .
doc#20 Ми намагалися підсумувати наш радянський досвід <g/> .
doc#20 Ми жадібно ковтали повітря інтелектуального Львова в усій різноманітності його типів <g/> , починаючи від тих <g/> , кого ми сприймали як іхтіозаврів на зразок старого Щурата або й молодшого Возняка й до молодших віком і духом <g/> , таких як Борис Ольхівський або Марія Струтинська <g/> .
doc#20 Ми не говорили один одному про ці розбіжності <g/> .
doc#20 Ми ніколи не довідаємося <g/> , чи воно <g/> , а може й саме спрямування на операцію не були наслідком бездушности американської медицини <g/> , яка аж надто часто керується статистикою й не зважає як слід на індивідуальні особливості пацієнта <g/> , а вони в людини <g/> , що провела молодість у голодній сталінській Україні <g/> , а зрілий вік у таймирському засланні <g/> , могли бути зовсім відмінні від тих <g/> , що спостерігаються в пересічного американця <g/> , виплеканого на стейках <g/> , гамбургерах і бейзболі <g/> … </p>
doc#21 Ми справді поверталися до давніх розквітів своєї культури і до Европи <g/> .
doc#21 <p> Ми сіли в садку ( <g/> я жив на самій околиці Мюнхену <g/> ) <g/> , але гризли комарі <g/> ; перейшли на луку — гризли ще більше <g/> .