Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 <p> А між квіттям уперекидь </p><p> в'юн <g/> , горчій <g/> , розхідник <g/> , блекіт <g/> , — </p><p> але не стримається <g/> , і вже в наступній строфі казатиме про п а л к е коріння горчію <g/> .
doc#2 Є щось від царівни в цій дівчині <g/> , і подивіться <g/> , скільки Грації <g/> , любови й доторку ніжної іронії в цьому образі <g/> : </p><p> А царівни по одній </p><p> підіймають луки вій <g/> , </p><p> виходжають на ставок </p><p> подивитись на рибок <g/> , </p><p> на високії дуби </p><p> випускати голуби <g/> . </p>
doc#2 » </p><p> Така поезія про дівчину <g/> , що спокусилася задурно переїхати річку <g/> : </p><p> А другодня буде крик </p><p> з берега тамтого <g/> : </p><p> — А бодай <g/> !
doc#2 » </p><p> Така поезія про дівчину <g/> , що спокусилася задурно переїхати річку <g/> : </p><p> А другодня буде крик </p><p> з берега тамтого <g/> : </p><p> — А бодай <g/> !
doc#4 Можу уточнити <g/> , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу й <g/> , як на мене <g/> , безмірно вартіснішу частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої частини <g/> . </p>
doc#4 А в інших саме й тільки старість приносить мудрий розквіт або навіть перше зародження й народження таланту <g/> , як було з генієм Леоша Яначка <g/> , що лише по шістдесятці відкинувся рутини вчителювання й вибухнув полум'ям творчости несамовитого напруження <g/> , ориґінальности й розмаху <g/> .
doc#4 А то буває <g/> , що й молоді роки й старечі приносять визначні твори <g/> , але зовсім відмінного характеру <g/> .
doc#4 А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної найбільша подібність з останніми роками творчости Ріхарда Штравса з його трагічно-спокійними й стриманими « <g/> Метаморфозами <g/> » й « <g/> Чотирма останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> .
doc#4 Ось сама поетка бачить таємницю зародження поезії — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на слів стогранне скло <g/> , </p><p> А серце раптом <g/> , наче папороть <g/> , </p><p> Чудесним цвітом зацвіло <g/> . </p>
doc#4 <p> А ось інша поезія <g/> , на чотирнадцять років старша ( <g/> 1952 <g/> ) <g/> : </p><p> На печі шкварчить у ринці масло <g/> , </p><p> стіл неприбраний <g/> , бите скло <g/> …
doc#4 А також те <g/> , що вірші подаються не в тематичних групах <g/> , а за простою хронологією <g/> .
doc#4 А це найкраще відповідає <g/> , власне <g/> , принципові щоденниковости <g/> .
doc#4 Своєрідніший перехід від себе до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в не-я — чи то в безпосередньо займенниковому вияві — і часом гостро й гірко іронічному — </p><p> А на даху <g/> , де в тиші на дротах білизна сохне <g/> , вогка і рум'яна <g/> , хтось емігрантську тугу розгорта <g/> , мов сторінки бульварного роману <g/> .
doc#4 <p> А жінка чекала напружено <g/> , виглядаючи кожну краплю <g/> . </p>
doc#4 <p> А ще страшніш — пізнати <g/> , що милий </p><p> не той став <g/> , а може й не був таким <g/> , </p><p> якого без тями ввесь вік любила </p><p> й якого ще й досі <g/> … </p>
doc#4 А ось ми приймаємо це як зовсім нормальне <g/> : </p><p> Хлопче юний з синіми очима <g/> , </p><p> поцілуй від мене свої сині очі <g/> … </p>
doc#4 <p> В одному вірші поетка навіть трохи наївно питає <g/> : </p><p> А так хочеться знати <g/> : чи вишні </p><p> на Полтавщині родять ще <g/> ? </p>
doc#4 <p> А може за всіма цими апокаліптичними візіями ховається той дитячий страх <g/> , що його так добре відтворив у двох рядках Люїс Каррол <g/> : </p><p> We are but older children <g/> , dear <g/> , </p><p> Who fret to find our bedtime near <g/> . </p>
doc#4 » — </p><p> Так казали там у нас <g/> , — </p><p> іде продовження — </p><p> А тепер припадком </p><p> тут у мене <g/> , під вікном <g/> , </p><p> бузини — як море <g/> ! </p>
doc#4 А втім <g/> , у цьому випадку старість багато змогла <g/> . </p>