Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 : « <g/> Ой уздрів я там миленьку та за всіх вже наймилішу <g/> » ( <g/> Пач <g/> .
doc#40 <p> Зовсім своєрідну систему відмінювання — як закінченнями <g/> , так і суплетивністю основ — мають займенники я ( <g/> родовий і знахідний мене <g/> , давальний і місцевий мені <g/> , орудний мною <g/> ) <g/> , ти ( <g/> родовий і знахідний тебе <g/> , давальний і місцевий тобі <g/> , орудний тобою <g/> ) <g/> , ми ( <g/> родовий <g/> , знахідний <g/> , місцевий пас <g/> , давальний нам <g/> , орудний нами <g/> ) <g/> , ви ( <g/> відповідно вас <g/> , вам <g/> .
doc#40 Вживання дієслова цього виду в минулому часі не означає <g/> , що дія не може тривати й далі <g/> , — і в майбутньому ( <g/> Я бачив комету не означає <g/> , що я вже не бачу її й не буду бачити <g/> ) <g/> ; уживання дієслова в майбутньому часі не означає тут <g/> , що ця дія не мала місця давніше й тепер тощо <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> До письменства я кличу <g/> , — звичайно <g/> , в думках <g/> » ( <g/> Сам <g/> .
doc#42 Осьмачці належить може найстрашніший епітет з усіх <g/> , що я їх колись зустрічав <g/> , — він називає світ « <g/> немертвим <g/> » <g/> .
doc#43 І зовсім не в цьому справа <g/> , і зовсім не про це і не так я пишу <g/> , — І тут я <g/> , критик <g/> , бачу за християнською смиренністю хитринку в очах Барчиних <g/> , ту хитринку і ту неймовірну упертість <g/> , які я особисто в Барці особливо ціню <g/> .
doc#43 Це означає заперечення історії <g/> , заперечення розвитку ( <g/> я не кажу прогресу <g/> , борони Боже <g/> , лишаю це нашим впередовцям <g/> ) <g/> .
doc#44 У вступі до його « <g/> Не для дітей <g/> » мені вже доводилося писати про те наївне <g/> , що було в його теорії « <g/> національно-органічного стилю <g/> » <g/> .
doc#46 <p> Що не заважало йому дружньо зустрічатися зі мною <g/> , бувати в мене <g/> .
doc#46 <p> Але в червні 1948 доля звела мене з його формальною дружиною Марією Бачинською-Донцовою <g/> .
doc#56 <p> Ви кажете уересер <g/> , а я кажу — Росія <g/> . </p>
doc#58 <p> Від речей <g/> , аж надто обтяжених часом і простором <g/> , Коваленко переходить до вільніших і місткіших — я сказав би від задушного фотоательє <g/> , куди закритий доступ соняшному промінню <g/> , до плен-еру — через проміжний « <g/> Неплато- нівський дїялог <g/> » <g/> .
doc#58 Є й відповідне проголошення <g/> , коли з двох героїв — її й його — вона каже <g/> : « <g/> З усього <g/> , що людина має цінного в житті <g/> , мені лишилася тільки любов до мого народу і ненависть до його ворогів <g/> » <g/> .
doc#59 Хіба в гістеричності « <g/> Я <g/> » і редактора Карка не чути вже того пострілу <g/> , яким хвильовизм застрелить сам себе <g/> ? </p>
doc#59 пейзажу <g/> : « <g/> І в цю мить я зрозумів <g/> , що ця людина стоїть переді мною вже зовсім чітко <g/> .
doc#62 <p> Ось оцінка свого еміграційного комплексу <g/> : " <g/> Між тією " <g/> дійсністю <g/> " [ <g/> на Україні <g/> ] і мною стало вже дві " <g/> дійсності <g/> " - женевська і софійська <g/> , - і всі три якось близькі і чужі <g/> " ( <g/> 1894 <g/> ) <g/> ; " <g/> Власне <g/> , я не тільки не маю певних надій <g/> , але навіть добре не можу собі уявити <g/> , як же тепер там " <g/> на батьківщині <g/> " живуть і як можуть вийти з теперішнього болота - а в той самий час ніяк не можу собі уявити <g/> , щоб таки в 1890-ті роки 100 000 000 людей з усякого роду залізницями <g/> , телеграфом <g/> , університетами і т. п. <g/> , і т. п. могли перебувати довго в свинячому
doc#62 Коли сьогодні я читаю довжелезну статтю про Маланюка <g/> , де автор увесь час оперує терміном " <g/> народ <g/> " <g/> , я не можу не посміхнутися гірко <g/> .
doc#63 А тепер ще раз підкреслюю <g/> , що реалізм Чапленка <g/> , Феденка <g/> , Мелешка <g/> , Дудка я називаю умовним тому <g/> , що сьогодні вже кожному явні ті літератури пружини <g/> , які його рухають <g/> , кожний бачить <g/> , що цей реалізм — не адекватний життю взагалі <g/> , а сьогоднішньому тим паче <g/> .
doc#65 Я не уповноважений говорити в імені Горбача <g/> , і я певний <g/> , що він сам це чудово зробить <g/> , якщо вважатиме за потрібне <g/> .
doc#65 Поперше <g/> , я мав щастя походити з так званої “ <g/> доброї родини <g/> ” <g/> .