Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> 2. В кінці слова і складу в словах <g/> , давніше позичених <g/> , особливо з грецької мови <g/> , пишемо <g/> , л <g/> , напр <g/> .
doc#40 Не зважаючи на це <g/> , мова не перешкоджає загалом людям логічно мислити <g/> , і логіка спільна для всіх людей <g/> , тоді як мови їх цілком відмінні Ще 1687 року К. Вожля <g/> , видатний французький граматик <g/> , який своїми « <g/> Увагами до французької мови <g/> » сильно спричинився до остаточного вироблення французької літературної мови <g/> , писав про людську мову <g/> : « <g/> Звичай робить багато чого згідно з логікою <g/> , дещо незалежно від логіки <g/> , багато проти логіки <g/> .
doc#72 Г. Холодний <g/> , директор Інституту української наукової мови <g/> , писав 1928 року <g/> : “ <g/> Праці Верхратського намітили основну дорогу <g/> , що нею треба було йти надалі ( <g/> “ <g/> Вісник ІУНМ <g/> ” 1 <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> 60 Часто цитована фраза Хрущова — “ <g/> Тепер всі вчитимуть російську мову <g/> ” ( <g/> " <g/> Правда <g/> ” з 16 червня 1938 р. <g/> ) — двозначна <g/> : неясно <g/> , якою <g/> , мовляв <g/> , писали Ленін і Сталін <g/> . </p>
doc#12 <p> Шоб показати йотовану вимову голосних я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після приголосної <g/> , відповідно до вимови даного слова в чужій мові <g/> , пишемо перед літерами я <g/> , ю <g/> , є <g/> , ї після д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н — знак м'якшення <g/> , а після інших приголосних — апостроф <g/> , напр <g/> .
doc#28 Можливо <g/> , писатиму колись мемуари <g/> , от і готова канва – хронологічні дати і записи головних вражень <g/> "» ( <g/> підкреслення мої <g/> , – Ю. Ш. <g/> ) <g/> .
doc#12 <p> Коли ж такого поділу зробити не можна <g/> , пишемо великою літерою всі слова <g/> , напр <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , пишемо натомість <g/> , хоч вимовляємо натомісць <g/> , бо це слово свого часу постало від кореня міст- <g/> . </p>
doc#9 М. Драгоманів <g/> , який у даному випадку наближався до них <g/> , писав про М. Старицького <g/> : « <g/> Він мені справив болість на три дні своїм самовольно й безграмотно кованим язиком <g/> : Господи <g/> !
doc#45 Потебня <g/> , пише він <g/> , все більше й більше " <g/> разочаровьівался в национальной дееспособности [ <g/> підкреслення О.-К. — Ю.Ш. <g/> ] своих земляков и все успехи украинской культури н литературьі <g/> , какие бьіли налицо <g/> , считал недостаточньїми <g/> .
doc#53 Василь Мова <g/> , товариш Потебні <g/> , писав у харківській « <g/> Громаді <g/> » <g/> : </p><p> Гей <g/> , друже мій темний <g/> , над силу ума </p><p> Вже дужчої сили й на світі нема <g/> ! </p>
doc#19 А Мова працює <g/> , пише <g/> , і не тільки пише <g/> , а безконечно виправляє написане <g/> , переробляє <g/> , шліфує <g/> , складає нові редакції — « <g/> перешаталтовує <g/> » або знищує <g/> , « <g/> шарпає <g/> » <g/> , за його словами <g/> , вже написане <g/> .
doc#62 Один раз вона коротко сповідається ( <g/> називаючи Донцова " <g/> редактор <g/> " і злегка маскуючися порівнянням своїх стосунків із Донцовим до фактів життя адресатки <g/> ) <g/> : " <g/> Редактор ставиться до мене так <g/> , як Андрій Крижанівеький до тебе <g/> : все <g/> , що я кажу <g/> , роблю <g/> , пишу <g/> , кожний мій рух <g/> , усміх - все є для нього " <g/> надзвичайне <g/> " <g/> .
doc#19 Здається <g/> , що <g/> , зваживши обставини службової праці письменника <g/> , зваживши обставини його цілковитої самотности в найдальшому кутку України <g/> , майже позбавленому національної свідомосте й можливостей культурної праці <g/> , можна дійти висновку <g/> , що Мова <g/> , принаймні після 1878 року <g/> , писав розмірно багато <g/> , працював <g/> , скільки міг <g/> . </p>
doc#12 <p> У словах <g/> , що пройшли через західньоевропейське середовище <g/> , пишемо між голосними з <g/> , напр <g/> .
doc#15 Ці слова або словосполучення <g/> , пише він <g/> , означають не окремі складники мислі <g/> , а цілісні ( <g/> całkowite <g/> ) <g/> , закінчені мислі і <g/> , отже <g/> , являються еквівалентами речень <g/> . </p>
doc#15 Ці синтаксичні сполуки <g/> , писав він <g/> , </p><p> многозначні як поетичні вислови [ <g/> Reden des Dichters <g/> ] <g/> , функціонуючи ( <g/> на відміну від імен <g/> ) не завжди в ролі суґестивів уявлень <g/> .
doc#25 “ <g/> Забуті традиції <g/> , пише він ( <g/> 2 <g/> , 55 <g/> ) <g/> , легко відновляться з часом самі собою <g/> ” <g/> , — бо існує “ <g/> живий генетичний зв'язок між цими пам'ятками й сучасною чисто-народною літературою <g/> ” <g/> .
doc#81 За цей час технікум змінив свою назву — він став газетним училищем <g/> , за офіційною термінологією <g/> , а після смерти <g/> , 1936 року <g/> , Миколи Островського <g/> , цього жалюгідного письменника-неписьменника <g/> , що через свій комуністичний фанатизм <g/> , а може <g/> , й через те <g/> , що <g/> , бувши українцем <g/> , писав по-російськи <g/> , сталінці зробили ідеалом людини і автора <g/> .
doc#24 <p> На звук фанфар <g/> , пише Любченко <g/> , — </p><p> ви можете <g/> …