Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 » <g/> ) <g/> ; масовізм ( <g/> Коряк — « <g/> наш " <g/> ужасний <g/> " масовик і апологет робітничої кляси <g/> » <g/> ) <g/> ; орієнтація в літературі на Европу ( <g/> « <g/> Коряк " <g/> ужасний <g/> " противник всього европейського <g/> » <g/> ) <g/> ; оборона романтизму ( <g/> « <g/> в " <g/> фактичний матеріял <g/> " завжди входять елементи " <g/> перебільшення <g/> "» <g/> ) <g/> ; змагання за новітню українську людину діла ( <g/> « <g/> Це вже не той хохол <g/> , що три години чухається <g/> » <g/> ) <g/> ; література на службі нації ( <g/> « <g/> Чи може ви думаєте <g/> , що сам Коряк і справді не творить для нації з підкресленням <g/> ?
doc#31 Далі виринає « <g/> рантьє нової формації — непман <g/> » <g/> , але це все той самий наш старий знайомий <g/> .
doc#37 <p> Наш світ був ілюзорний не тільки в цьому <g/> .
doc#38 » з гімном « <g/> О світе наш незаходимий <g/> !
doc#38 » з гімном « <g/> О світе наш незаходимий <g/> !
doc#40 Але в багатьох інших мовах наш вираз має зовсім точні або приблизні відповідники <g/> , як от французьке vous avez raison <g/> , англійське you are right <g/> , німецьке Sie haben recht <g/> , — отже <g/> , з погляду порівняння з цими мовами ми не мали б права говорити про ідіоматичність нашого звороту <g/> . </p>
doc#40 У наш час колишніх писарів звичайно звуть секретарі <g/> .
doc#40 У наш час це слово архаїчне <g/> , замість нього вживаємо вояк або солдат <g/> .
doc#40 В наш час міщанин означає дуже часто не просто городянина <g/> , а обмеженого <g/> , некультурного городянина <g/> , писар означає малописьменного <g/> , нерозвиненого виконавця цих обов'язків <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , Яків Щоголів думав <g/> , що це він створив слово юнак <g/> , а справді це слово трапляється в Шевченка <g/> ; один наш заслужений професор оповідав авторові цього курсу <g/> , що він створив і пустив в обіг слово мистецтво <g/> ; а справді воно трапляється в ранніх творах Олени Пчілки <g/> .
doc#40 , наш зворот мати місце 'відбуватися' становить собою такий дослівний переклад французького avoir lieu <g/> .
doc#40 <p> У наш час <g/> , коли грамотність загально поширилася <g/> , народні етимології здебільшого охоплюють тільки менш культурні прошарки людности і не прищеплюються в літературній мові <g/> .
doc#40 <p> Роґамус <g/> , доміне Латине <g/> , </p><p> Нехай наш капут не загине <g/> , </p><p> Пермітте жить в землі своїй </p><p> Хоть за пекунії <g/> , хоть ґратіс <g/> , </p><p> Ми дякувати будем сатіс Бенефіценції твоїй <g/> . </p>
doc#40 Наш Федір зробив си <g/> , таку файну фльояру та й як заграє <g/> …
doc#40 Д'Алямбер <g/> : « <g/> Наш досвід показує <g/> , що в нашій мові нема двох слів <g/> , які можна було б уважати за синоніми в повному розумінні <g/> , себто таких <g/> , які в усіх випадках могли б бути заступлені одне на одне без зміни значення цілого« <g/> . </p>
doc#40 , у романі Уласа Самчука <g/> , звідки взято наш перший приклад <g/> , оповідь ведеться від автора <g/> , отже <g/> , займенника я він мусив би вживати <g/> , тільки кажучи про себе <g/> .
doc#40 Тут наш правопис послідовніший від мови <g/> : правила пунктуації забороняють при непрямому питанні ставити знак питання ( <g/> бо й справді <g/> , тоді б він мав стосуватися не тільки до підрядного речення <g/> , а до цілости <g/> , себто і до головного речення <g/> ) <g/> .
doc#40 Так поет <g/> , підносячи над іншими поетичними формами сонет <g/> , використовує для цього імпресивний порядок слів з приміщенням слова сонет на самому кінці <g/> : « <g/> I лиш одна ще тішить дух поета <g/> , одна відроджує наш строгий стиль <g/> , — ясна <g/> , дзвінка закінченість сонета <g/> » ( <g/> Зер <g/> .
doc#40 : « <g/> То ввійшов не хто <g/> , як наш Ригорович <g/> .
doc#40 Це впадає в очі <g/> , коли ми зіставимо наш огляд відмінкових закінчень з попереднім оглядом синтаксичних функцій відмінків <g/> .