Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 По війні він опинився в англійській зоні окупованої Німеччини <g/> , і <g/> , коли він ішов вулицею Гамбурµу <g/> , люди з проїжджого радянського авта схопили його <g/> , вкинули всередину <g/> , і так він зник <g/> .
doc#30 Спаси <g/> , Господи <g/> , люди свої <g/> .
doc#81 На станціях пасажири вибігають з вагонів — по гарячу воду <g/> , вони біжать з чайниками <g/> , казанками <g/> , не знати <g/> , скільки поїзд простоїть <g/> , але ось другий дзвінок <g/> , ось третій <g/> , паровоз гуде <g/> , люди з казанками чіпляються на ходу до східців вагонів <g/> . </p>
doc#75 Вони не були тотожні <g/> , навіть у цих побіжних нотатках я відзначу деякі істотні відмінності між ними <g/> , але всі вони були членами одного гуртка <g/> , людьми одного покоління <g/> .
doc#81 Людей з урядовими відрядженнями пускали поза чергою <g/> , їх могло набратися стільки <g/> , що черга взагалі не посувалася <g/> , витративши цілий день <g/> , людина поверталася без квитка <g/> .
doc#32 Віком переважно тоді на п'ятому десятку <g/> , люди <g/> , що зазнали переслідувань від комуністичного режиму <g/> , але з трудом <g/> , правдою і неправдою заціліли <g/> , їхні вчителі майже всі загинули — фізично або духово <g/> , але зерно <g/> , посіяне тими вчителями <g/> , не було заглушене <g/> .
doc#81 До цього треба додати <g/> , що умови скупчення стількох людей у нашій квартирі і в домі <g/> , людей <g/> , що часто не звикли жити в доброму домі <g/> , мало наслідком розплодження неймовірної кількости блощиць <g/> , що згніжджувалися в ліжках <g/> , у карнизах <g/> , у тріщинах стін <g/> .
doc#73 <p> І <g/> , нарешті <g/> , — людина еміґрації <g/> , людина поза Україною <g/> , свідомо протиставлена совєтсько-російській системі <g/> , часто — активний борець проти неї <g/> .
doc#80 Домонтович у цих випадках може триматися дуже близько свого джерела <g/> , не раз відписуючи цілі речення або уступи з нього <g/> , але кожного разу він відкидає ті деталі <g/> , яких він не потребує <g/> , додає безліч своїх деталів <g/> , а головне <g/> , свою власну проблематику <g/> , — як уже згадано <g/> , проблематику людини на зламі епох <g/> , людини <g/> , чиє життя визначає хід загальної історії <g/> , якої та людина не усвідомлює й не розуміє <g/> .
doc#46 <p> Із нами Маланюк був поетом <g/> , людиною високої культури <g/> , вдома не тільки в українському письменстві <g/> , а й у російському та польському <g/> , а трохи й західноєвропейському <g/> , яку єднало з Чижевським не тільки походження з тих самих околиць північної Херсонщини <g/> , а ще й людиною <g/> , яка могла бути сальоновим левом і автором точених есеїв <g/> , людиною <g/> , яка прирекла себе на творення для тієї переважно сірої маси <g/> , котра аж ніяк не могла розуміти його і від якої він раз і назавжди відгородився тим <g/> , що ніколи не звертався ні до кого <g/> , навіть до Самчука <g/> , на « <g/> ти <g/> » <g/> .
doc#22 На початку нашого століття в Богом забутому українському містечку Менделе МойхерСфорім створив свої « <g/> Мандри Веньяміна Третього <g/> » <g/> , трагікомічну епопею вбогого жида <g/> , людини без професії <g/> , майна й соціального становища <g/> , що в умовах ґетта царських часів уявила себе спадкоємцем величі й слави ветхозавітних жидівських царів <g/> .
doc#73 Це люди зосередженого внутрішнього життя <g/> , люди великої внутрішньої правди <g/> , люди великої і чистої любови і людяности <g/> .
doc#33 Але він уже спостерігає <g/> , жадібно <g/> , захланно <g/> , пристрасно навколишнє життя <g/> , людей у місті <g/> .
doc#8 Але все одно він не міг би повністю виявити себе в нашому суспільстві <g/> , як свого часу не міг зробити цього Куліш <g/> , що про нього Петров писав <g/> : « <g/> Парляментар без парляменту <g/> , лідер без партії <g/> , громадський діяч без трибуни <g/> , журналіст без журналу <g/> , людина великих плянів і великих підприємств без матеріяльної бази <g/> » <g/> . </p>
doc#27 Був він <g/> , кажучи словами Петрова <g/> , « <g/> парляментар без парляменту <g/> , лідер без партії <g/> , громадський діяч без трибуни <g/> , журналіст без журналу <g/> , людина великих плинів і великих підприємств без матєріяльної бази <g/> » <g/> .
doc#81 Теж зима <g/> , мокрий день з мокрим снігом <g/> , теж окупанти <g/> , тільки не німецькі <g/> , теж місто зсунене в заштатність <g/> , людей <g/> , правда <g/> , більше на вулицях <g/> , зрідка проповзе трамвай <g/> , але все якесь несправжнє <g/> , недоречні горби й узвози <g/> , безглуздий замерзлий Дніпро <g/> , безглузда пустеля низинного лівого берега <g/> …
doc#28 Правда <g/> , в суті своїй концепції ці нескладні — це ідея вічної перемоги праці — </p><p> І вічна праця все <g/> , що здобувалось <g/> , </p><p> Людині знову віддає у дар <g/> , </p><p> ( <g/> « <g/> Різьбарі <g/> » <g/> ) </p><p> це концепція мистецтва <g/> , вищого за життя <g/> , бо єдино вічного — </p><p> Смерть не мине <g/> , і ти загинеш сам <g/> , </p><p> Та безліч раз зійдуть твої творіння <g/> . </p>
doc#59 Людина потойбіч зневіри <g/> , людина нового гарту <g/> .
doc#97 Зокрема <g/> , людина <g/> , цілком вільна від спотворень імперським мисленням <g/> .
doc#29 Йому <g/> , людині Заходу <g/> , причетній до культури німецькомовних країн <g/> , Австрії й Німеччини <g/> , було ясно <g/> , яка порожнеча <g/> , яка пустеля <g/> , яка трясовина його оточувала ( <g/> « <g/> Над твоєю весною такий іще вітер і тьма <g/> » <g/> ) <g/> , як усе треба було починати майже спочатку <g/> .