Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#73 Поезія патетичної деклямації представлена творами Святослава Гординського ( <g/> збірка « <g/> Огнем і смерчем <g/> » <g/> ) <g/> , Івана Багряного ( <g/> збірка « <g/> Золотий бумеранґ <g/> » <g/> ) <g/> , Леонида Полтави ( <g/> збірки « <g/> За мурами Берліну <g/> » <g/> , « <g/> Жовті каруселі <g/> » <g/> ) <g/> , тільки ця деклямативність у Багряного вбирає в себе окремі елементи пісенности <g/> , а в Полтави — то говірної мови з іронічними пуантами <g/> , то романсу <g/> .
doc#80 » Чим <g/> , як не пародією на бульварно-кримінальні стрррашно еротичні романи є історія Зининої кар'єри повії <g/> , звичайно ж у супердекадентному ультрабуржуазному Берліні <g/> ?
doc#81 Однієї ночі до них там з'явилася совєтська репатріяційна група <g/> , і їх вивезли примусово до радянського табору десь коло Берліну <g/> .
doc#81 <p> Востаннє я зустрівся з Цебенком у Берліні <g/> , десь 1944 року <g/> .
doc#81 ( <g/> Я був у Берліні наїздом <g/> , на один день <g/> ) <g/> .
doc#81 І не знаю <g/> , чи дядя Вова згодом вивіз свою квитанцію-сувенір до Берліну <g/> , а далі до Каліфорнії <g/> .
doc#81 Вони були в радянському таборі репатріянтів десь під Берліном <g/> .
doc#81 За майже п'ять хвилин до капітуляції Німеччини <g/> , 12 березня 1945 року в Берліні утворився Український національний комітет <g/> .
doc#81 Ізидора Григорівна рішуче заявила <g/> , що вона мала досить еміµрантських поневірянь у Берліні й Празі і знов на еміµрацію не поїде <g/> .
doc#81 Адже за Гітлера і в Берліні театри не експериментували <g/> .
doc#81 Це була подорож до Берліну <g/> , вона припала на зиму 1943-1944 року <g/> .
doc#81 Центрами еміµрації були Прага й Берлін <g/> .
doc#81 Лишався Берлін <g/> , систематично під бомбами <g/> , але вибору не було <g/> . </p>
doc#81 <p> Несподівано для мене Берлін сам звернувся до мене <g/> .
doc#81 <p> Берлін <g/> , ще не ввесь руїна <g/> , але вже дуже зруйнований <g/> …
doc#81 Саме того вечора відбувся наліт на саме цю дільницю Берліну <g/> .
doc#81 Так <g/> , тепер я повернуся до Львова <g/> , і Мірчук пришле туди виклик на працю до Берліну <g/> , що включатиме також мою матір <g/> .
doc#81 Можливе й те <g/> , що німці хотіли відвернути зливу втікачів від головної маµістралі Львів — Краків — Берлін <g/> , зберігаючи її для себе <g/> .
doc#81 Мені треба було поїхати до Кракова <g/> , поперше <g/> , тому <g/> , що щось із моїх речей прийшло туди зі Львова <g/> ; а подруге <g/> , тому <g/> , що туди міг для мене прийти лист з Берліну чи то від Наукового інституту <g/> , чи то від журналу « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , який німці там видавали для « <g/> остарбайтерів <g/> » і який був ніби зацікавлений у тому <g/> , щоб я там працював <g/> .
doc#84 Він відповідав би повоєнній добі <g/> , як ебен і слонова кістка добі другої імперії <g/> , як присадкувата й вузьковіконна масивність касарень <g/> , пофарбованих у захисні чорно-зелені кольори <g/> , наче великий землемірний плян <g/> , з якого дитина вирізала будинок <g/> , — добі гітлерівської спроби здійснити мрію про всесвітнє пруссацтво з Берліну ( <g/> далеко успішніше її здійснюють з Москви <g/> ) <g/> , як нетиньковані <g/> , низькокоробчасті й тонкостінні житлокоопи — добі терористичного перетворення людини на функцію в СРСР <g/> . </p>