Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Значить <g/> , її треба змінити <g/> .
doc#15 Цю можливість передбачав <g/> , як ми бачили <g/> , Зубатий <g/> , її зігнорував Травнічек <g/> .
doc#99 Так і тепер <g/> , ахтанабілі сучасности мчать повз Катерину ( <g/> Оксану Забужко <g/> ) <g/> , не зупиняючися <g/> , її рука замліла <g/> , але <g/> , якщо котрийсь нарешті зупиниться й підбере її <g/> , чи водій скаже їй правду <g/> , куди він їде цією трасою без написів <g/> ?
doc#40 <p> 3. Присвійні займенники вказують на приналежність предметові <g/> , вираженому відповідним займенником першої і другої групи <g/> : мій <g/> , твій <g/> , свій <g/> , наш <g/> , ваш <g/> , — відмінні в родах <g/> , числах і відмінках <g/> ; сюди ж належать незмінні в цій функції займенники його <g/> , її <g/> , їх <g/> .
doc#40 Епентетичне н- не з'являється <g/> , якщо займенники його <g/> , її <g/> , їх виступають як присвійні займенники <g/> , напр <g/> .
doc#40 Інші іменникові займенники — він <g/> , хто <g/> , що мають закінчення <g/> , більш або менш подібні до закінчень прикметника <g/> , ( <g/> родовий — його <g/> ) <g/> , їі <g/> ) <g/> , кого <g/> , чого <g/> ; давальний і місцевий йому <g/> , ій <g/> , кому <g/> , чому <g/> ; знахідний його <g/> , її <g/> , кого <g/> , що <g/> ; орудний ним <g/> , нею <g/> , кил <g/> , чим <g/> ; в множині вони — їх — їм — ними — них <g/> ) <g/> , але і тут <g/> , як бачимо <g/> , відмінювання зв'язане з суплетивністю основ <g/> . </p>
doc#62 Якщо її самопожертва в окупованому німцями Києві <g/> , її смерть були не випадковістю <g/> , а свідомою самоофірою - що не доведено <g/> , але не доведено й протилежного <g/> , - то якоюсь мірою це рішення випливало з її комплексу неофіта <g/> .
doc#7 Вона викриває манівцевість традиційного перебивання копій <g/> , її непотрібність <g/> , і несучасність <g/> . </p>
doc#73 Загальним постулятам критичної діяльности були присвячені доповіді Леонида Білецького « <g/> Письменник і критика <g/> » ( <g/> надрукована в збірнику « <g/> МУР <g/> » <g/> , 3 <g/> ) і Остапа Грицая « <g/> Літературна критика <g/> , її творча мета й небезпека <g/> » <g/> .
doc#94 Може <g/> , легше змагатися навіть віч-на-віч з державою візантійського кшталту <g/> , її підступною й безжальною машиною <g/> , ніж із тим мороком <g/> , який вона плекає і який міцніше від ланцюгів обплутує душу <g/> .
doc#59 Як би не була подана Лариса <g/> , її образ виконує свою функцію <g/> : він виступає складником у формуванні нового Ірина і нової Галочки <g/> . </p>
doc#33 Ніщо не виключалося цією програмою – політична актуальність <g/> , плекання літературної традиції <g/> , злободенність <g/> , – але йшлося про те <g/> , щоб крізь усе це без фальшивої скромности і без невдаваного страху продертися до людини <g/> , її душі і її тіла <g/> .
doc#68 Телевежа — це центр промивання мозків <g/> , це знаряддя поневолення індивідуального в людині <g/> , її знеособлення <g/> .
doc#91 Хоч яка убивчо і програмово сіра радянська література <g/> , її твори <g/> , порівняні на відстані кількох років <g/> , відбивають певні здобутки й певні втрати української літератури <g/> , — коли перейти тепер до цієї частини всерадянської друкованої продукції <g/> . </p>
doc#91 Винниченка <g/> , у « <g/> Майстрові корабля <g/> » Яновського <g/> . </p><p> Сталося величезне розінтеліґенчення української літератури <g/> , її повернено в часи Панаса Мирного або Нечуя-Левицького <g/> , викреслено не тільки етап двадцятих років <g/> ,
doc#99 Є в Забужко відгомін Тичининих експериментів з його поєднанням поетичного і прозового <g/> , перебоями й переплесками ритмів <g/> , зокрема в його « <g/> Сковороді <g/> » <g/> , навіть у силоміць зліпленому й клейстером пропахлому виданні 1971 року ( <g/> річ <g/> , розсаджена намаганням зробити з Сковороди другого Максима Залізняка або навіть приуральця Ємельяна Пуґачова <g/> , але скарбниця мовних і композиційних експериментів — цієї проблеми Забужко не мала <g/> , її І і II міцно склепані і не розпадаються на гетерогенні клапті <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Додаймо до цього ще розуміння чергувань у <g/> : в <g/> , і <g/> : й як вияву особливої властивости української мови <g/> , її потягу до краси <g/> , до стилістично використовуваної рівноваги голосних і приголосних <g/> , пропаговане в ( <g/> 4 <g/> ) ( <g/> у За <g/> , 127 Курило вживала для цього явища терміну “ <g/> милозвучність <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#69 Виключалися й проблематика генези української мови <g/> , її розвитку в доісторич­ний період <g/> , питання європейського й азіятського в ній <g/> , міждіялектних впливів і конфліктів ( <g/> так <g/> , і конфліктів <g/> ) <g/> , збіжностей і розбіжностей <g/> .
doc#70 <p> Виключалася й проблематика ґенези мови <g/> , її розвитку в доісторичний період <g/> , питання європейського й азіатського в ній <g/> , міждіалектичних впливів і конфліктів ( <g/> так <g/> , і конфліктів <g/> ) <g/> .
doc#9 Поскільки це можливо <g/> , її можна вкласти в такі головніші твердження <g/> : </p><p> 1. Українська літературна мова руйнується заходами чи то галичан <g/> , чи то їхнього знаряддя — проф <g/> .