Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Я не брав участи в розмовах і навіть не слухав їх <g/> , але я добре знав <g/> , які вони значущі в своїй незначності <g/> , як їх любили обидві жінки — і я підсвідомо й зосторонь теж <g/> . </p>
doc#22 Цим вона і різниться від різних « <g/> збагачених реалізмів <g/> » <g/> , які самовдоволено ремиґають учорашнім <g/> .
doc#22 Він дістав для цього спеціяльну підготовку <g/> , його спеціально вишколили <g/> , як звертатися до поодиноких людей <g/> , які відповіді давати на їхні відчайні запитання і яких реакцій на ці відповіді можна від тих упосліджених і страждущих сподіватися <g/> .
doc#22 Збільшилося людей <g/> , які не хочуть і не люблять працювати <g/> , які витворили собі світ несправжніх цінностей <g/> , людей <g/> , що не вміють ні жити по-справжньому <g/> , ні радісно творити <g/> .
doc#22 <p> Вам уже впала в очі <g/> , читачу <g/> , аналогія з Малахієм <g/> , який теж замкнувся в своєму чулані і просидів там вісім років <g/> , захоплений облудою большевицьких книжок і не знаючи <g/> , що тим часом сталося в його країні і які люди запанували на світі <g/> ? </p>
doc#22 <p> В обох п'єсах мрії героїв здійснюються уві сні <g/> : Малахій уві сні реалізує свої голубі мрії <g/> , графині Орелі уві сні з'являються втрачений коханець Адольф Берто і духи рослин і тварин <g/> , які вона хоче врятувати <g/> . </p>
doc#23 Вступний вірш його стверджує те <g/> , що є патосом усієї його відомої нам творчости <g/> : не колектив <g/> , а я <g/> , моя душа <g/> , мої переживання <g/> , які є водночас переживання універсальної людини <g/> , мій світ <g/> , що є світом універсальної людини <g/> ; не драма національної субстанції в конкретних історичних обставинах <g/> , а трагедія внутрішнього конфлікту <g/> , закладеного в самій істоті людської душі <g/> . </p>
doc#23 Ми не знаємо <g/> , які дерева ростуть у цих садках і дібровах <g/> , які птахи співають <g/> .
doc#24 Хіба поодинокі натяки-алюзії <g/> , про які ми згадували на початку статті <g/> , можна було б пояснити цим <g/> .
doc#24 Автор — це ж тільки мала <g/> , хоч і велична <g/> , частина того життя <g/> , тієї України <g/> , які і становлять зміст образу жінки з цвинтаря <g/> .
doc#25 Натомість в українській літературній мові <g/> , як і в південноукраїнських говірках <g/> , о нормально чергується з і ( <g/> ніж — ножа <g/> ) <g/> , воно наче розщепилося на ці два звуки <g/> , які одначе несуть ту саму функцію <g/> , так що в формі <g/> , наприклад дім мовець одразу і безпомилково впізнає тільки інший вияв форми дом ( <g/> у <g/> ) <g/> .
doc#26 Не належить до нашої тут теми аналізувати діяльність самого Головатого й намагатися встановити <g/> , наскільки живі були в його душі і які саме традиції старої Січі <g/> .
doc#26 Різниця між двома поезіями кінець-кінцем не в суті світобачення й стилетворення <g/> , а в тому <g/> , на які складники цього процесу припадає наголос <g/> .
doc#26 <p> Свого часу ( <g/> 1946 <g/> ) Віктор Петров у своїх « <g/> Провідних етапах розвитку сучасного шевченкознавства <g/> » на цитатах і зіставленнях <g/> , які годі заперечити <g/> , показав <g/> , як народницька позиція Єфремова стала позицією так званого марксизму сталінської доби <g/> , — показав на прикладі Є. Шабліовського <g/> , а міг би показати й на інших « <g/> марксистах <g/> » у літературознавстві <g/> .
doc#26 За які писання Тичина одержав нагороду <g/> , загальновідомо <g/> . </p>
doc#27 Лж надто виразно говорить він про це в листі до Костомарова з 11 вересня 1846 ( <g/> російськомовному <g/> ) <g/> : « <g/> Буде може час <g/> , коли від одного звука труб її [ <g/> поезії української <g/> ] впадуть мури й твердині <g/> , для руйнування яких Ви вважаєте за потрібну зброю <g/> ; буде час і царів-поетів <g/> , які все підпорядкують своїй божественній могутності <g/> ; буде час і здвиженшо храму <g/> , в якому вклоняться й чужі народи <g/> …
doc#28 Повторилася та історія <g/> , що й з епігонами Шевченка <g/> , які теж не помітили живого духу його поезії <g/> , а стали наслідувати зовнішні елементи коломийкової форми <g/> , яка сама часто була в Шевченка не своя <g/> .
doc#31 Вельми характеристично <g/> , що <g/> , за дуже малими винятками <g/> , Хвильовому чужі так звані акумульовані повтори типу анафори або епіфори <g/> , які були такою характеристичною рисою стилю Сталіна й його доби і функцією яких було вдовбувати в голови читачів чи слухачів гасла <g/> , « <g/> прості <g/> , як мекання <g/> » <g/> .
doc#32 У нас виходить багато видань <g/> , які є <g/> , власне <g/> , тільки задрукованим папером <g/> .
doc#32 їх було три <g/> , і кожний з них <g/> , хоч які різні вони були психологічно і інтелектуально — вони всі любили свою Академію і дбали від щирого серця за її мирне існування і успіхи <g/> .