Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .
doc#9 Міцний мур <g/> , на який перетворили большевики свої політичні кордони <g/> , спричинився до того <g/> , що з 1920 до 1939 рр <g/> .
doc#9 З моїх студентських років я міг би згадати студента Ч. <g/> , харків'янина <g/> , який одначе намагався максимально наблизити свою мову до галицької <g/> , причому <g/> , пригадую <g/> , форма слова коритар замість звичного коридор <g/> , здаючися смішною й недоречною <g/> , перетворилася просто на його прізвище серед колег <g/> . </p>
doc#9 <p> Питання ускладнюється ще тим <g/> , що крім позитивних впливів на літературну мову галицька мовна стихія могла справляти ще й вплив негативний <g/> , який дослідити ще незмірно тяжче <g/> .
doc#9 * Ці приклади показують <g/> , який неусталений у сучасній українській літературній мові наголос цієї категорії слів і саме в словах новішого походження <g/> .
doc#9 Кінцевий наголос у парадигмі іменників час і раз <g/> , який не став єдиноможливою нормою <g/> , але все більше шириться ( <g/> нема часу — нема часу <g/> ; цього разу — цього разу <g/> ; але вже тільки кінцевий наголос у виразах на часі <g/> , на разі <g/> ) <g/> , пояснюється теж галицькими впливами <g/> . </p>
doc#9 Почасти і головне внаслідок загального відкритішого характеру вимови східноукраїнських говірок ( <g/> який генетично <g/> , мабуть <g/> , пояснюється участю північноукраїнських говірок у самому процесі формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности східноукраїнської інтелігенції ( <g/> українська і російська мови <g/> ) в мові останньої в наш час з'являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого характеру артикуляційної бази <g/> , як акання <g/> .
doc#9 Хоч воно має і деякі внутрішні передумови в тому характері східноукраїнської артикуляційної бази <g/> , про який ми говорили <g/> , все-таки воно для ортоепічної системи української літературної мови — явище не органічне <g/> , зовнішнє <g/> , наносне <g/> .
doc#9 Тут вплив цей здійснюється через правопис <g/> , який <g/> , як відомо <g/> , має компромісовий східно- західноукраїнський характер ( <g/> говоримо про правопис 1927—1928 років <g/> ) <g/> .
doc#9 Такий менш або більш хаотичний стан <g/> , який тривав до середини п'ятдесятих років <g/> , не пояснюється лише тільки тим <g/> , що не можна знати <g/> , чи та повінь буде колись загальмована і де можна її зупинити <g/> , але також тим <g/> , що зміни в літературній мові проникли глибоко <g/> , що її переорієнтація для стилістичного використання охоплює майже всі мовні засоби <g/> .
doc#9 Цей процес має свою паралель в історії літератури свого часу <g/> : виникнення сучасного жанру оди та свого роду класицизму ( <g/> який названо соціялістичним реалізмом <g/> ) <g/> .
doc#9 Ця позиція чітко відображена у поезії Михайла Ореста <g/> , який фігурував на еміграції як продовжувач певних символістичних і неокласичних традицій <g/> .
doc#10 і про розмірно дієслівний характер української мови ( <g/> 5 <g/> , 36 <g/> ) <g/> ; розмежування віддієслівних іменників з нульовим суфіксом <g/> , суфіксом -к- і суфіксом -ння ( <g/> 5 <g/> , 45 <g/> ) <g/> ; особливості вживання часових форм дієслова ( <g/> 5 <g/> , 53 <g/> ) <g/> ; настанова про перевагу що над який і особливо котрий у релятивних підрядних реченнях ( <g/> 5 <g/> , 107 <g/> ) <g/> ; заборона протиставного же ( <g/> типу <g/> : Я мовчав <g/> , він же говорив <g/> , — 5 <g/> , 115 <g/> ) <g/> ; межі вживання прийменника по і його замін ( <g/> 5 <g/> , 118 <g/> ) <g/> ; часові конструкції ( <g/> 5 <g/> , 128 <g/> ) <g/> ; і особливо — керування дієслів ( <g/> 5 <g/> , 66 <g/> ) <g/> .
doc#10 Не можна не відзначити <g/> , що вага внутрішніх закономірностей мовного розвитку тут применшена і щодо причин мовних змін <g/> , і особливо щодо їх напряму <g/> , який чей же завжди визначається взаємодією нового фактора з наявними в мові тенденціями <g/> .
doc#10 На останнє вказував слушно Сімович <g/> , який одначе характеризував працю Курило як “ <g/> ґрунтовну й точну <g/> ”31 <g/> ) <g/> .
doc#11 Є підозра про ваші потаємні зустрічі ще з одним німцем <g/> , який у наших таємних справах виступає під шифром Го <g/> .
doc#11 Відомо <g/> , що йдеться тут про Ернста-Теодора-Амадея Гофмана <g/> , який добре знався на нечистій силі всіх Гатунків від розсмійвеселого до — і найбільше — чорномагійно-потужного <g/> , був володарем і підвладним усіляких бісів <g/> .
doc#11 З його 1649 осіб населення ( <g/> не рахуючи Стаха Перфецького <g/> , який <g/> , як подейкують <g/> , має там перебувати <g/> ) <g/> .
doc#14 Я пошлюся ще на « <g/> Вигребую з-під попелу <g/> » <g/> , що починається в поетовій душі ( <g/> який мистець у нас намалює її декорацію <g/> , крім хіба Гніздовського <g/> ?