Concordance

This action may take several minutes for large corpora, please wait.

Query яка 493

doc#9	Маємо на увазі вивезення з Галичини російською владою досить великої кількости заручників з-поміж галицької інтелігенції та опіку над ними київської української інтелігенції <g/> , яка виявлялася <g/> , між іншим <g/> , і в тому <g/> , що « <g/> скоро <g/> …
doc#9	Погляд М. Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p><p> іншим <g/> , і галицькі впливи <g/> .
doc#9	Характеристична з цього погляду та диференціяція значень <g/> , яка накреслюється між наголосовими паронімами — традиційним прошу і принесеним з Галичини прошу на Великій Україні <g/> .
doc#9	І хай ми відвели б навіть третину <g/> , навіть половину цих слів <g/> , довівши <g/> , що вони зовсім не прийшли до української літературної мови з Галичини <g/> , але і решти вистане <g/> , щоб побачити <g/> , яка все-таки величезна питома вага галицьких елементів у лексиці сучасної української літературної мови <g/> , особливо в сфері абстрактних понять <g/> . </p>
doc#9	Причина цього вагання може бути тільки одна <g/> : вплив Галичини <g/> , яка частково має в цих словах наголос на передостанньому складі <g/> . </p>
doc#9	Окситоновість у множині знаки <g/> , порохй <g/> , роки <g/> , макиxlv <g/> , тисячі <g/> , яка в літературній мові можлива як варіянт при нормальному наголосі на початковому складі <g/> , прийшла з Галичини <g/> .
doc#9	<p> 4. Все більше шириться конструкція з прийменником за з родовим відмінком іменника на означення часу більш-менш довгої тривалосте ( <g/> « <g/> Серце ще і ще <g/> , як за юности палкої <g/> , буде битись гаряче <g/> » — В. Сосюра <g/> ) <g/> , хоч паралельно з нею можлива й конструкція з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , яка рішуче переважає в східноукраїнських говірках <g/> .
doc#9	Словенська літературна мова <g/> , яка багато дечого увібрала від Горенських діялектів з околиці Любляни <g/> , є все-таки дводіялектною <g/> , тому що вона не відкинула традиції літературної мови XVI століття <g/> , яка розвинулась на базі Доленських діялектівlxiii <g/> .
doc#9	Словенська літературна мова <g/> , яка багато дечого увібрала від Горенських діялектів з околиці Любляни <g/> , є все-таки дводіялектною <g/> , тому що вона не відкинула традиції літературної мови XVI століття <g/> , яка розвинулась на базі Доленських діялектівlxiii <g/> .
doc#9	Але яка книжна традиція <g/> ?
doc#9	Настанова на використання лексики з різних діялектів може бути проілюстрована вже з « <g/> Катерини <g/> » <g/> , де протягом однієї сторінки читаємо <g/> : « <g/> Реве <g/> , стогне хуртовина <g/> » — « <g/> Утомилась Заверюха <g/> » — « <g/> Еге <g/> , бачу <g/> , яка фуґа <g/> !
doc#10	<p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .
doc#10	<p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .
doc#10	Та це не має істотного значення <g/> , бо так чи так Ганцов не обґрунтував первісного діялектного поділу східніх слов'ян <g/> , він встиг зробити це тільки щодо української мови <g/> , хоч широта перспектив <g/> , яка відкривалася з його дослідів <g/> , явно штовхала його до цих ширших узагальнень <g/> . </p>
doc#10	Треба сказати <g/> , що вона відповідно до висновків із дослідження генези українських діялектів <g/> , рухалася в напрямі заперечення теорії прасхіднослов'янської єдности <g/> , яка теорія за Ганцовим “ <g/> зумовлена політичним курсом минулого <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 190 <g/> ) <g/> .
doc#10	Вона поклала початок ґрунтовній ревізії поглядів Шахматова на постання акання <g/> , яка тепер довершується в працях француза А.Ваяна і норвежця К.Станґа <g/> , дарма <g/> , що обом ця праця Курило <g/> , здається <g/> , лишилася невідомою <g/> . </p>
doc#10	Зрештою <g/> , як побачимо далі <g/> , сама Курило вагалася <g/> , чому приписати появу цієї тенденції <g/> , яка <g/> , загалом <g/> , не характеризує слов'янських мов <g/> . </p>
doc#10	<p> Як розвивалися й поглиблювалися погляди Курило <g/> , як багато вона працювала над тим <g/> , щоб бути на рівні світової лінгвістики <g/> , показує зокрема розвиток її підходу до тієї частини теоретичного мовознавства й лінгвістичної методології <g/> , яка її найбільше цікавила <g/> , — я маю на увазі питання фонетики й фонології <g/> .
doc#15	Історія цього відкриття і дальшого вивчення називних речень досить цікава і повчальна <g/> ; вона заслуговує на те <g/> , щоб на ній спинитися <g/> , тим більше <g/> , що ця історія покаже і причини певної однобічности <g/> , яка створилася в вивченні називних речень <g/> , і підведе нас до мети даної роботи <g/> . </p>
doc#15	" та ін„ але Кудрявський зумів уже тоді схопити ту особливу функцію називання-показу <g/> , яка і становить одну з найхарактеристичніших прикмет називних речень <g/> .