Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 <p> Частковим ствердженням цього має бути розгляд одного дуже часто використовуваного в « <g/> Вертепі <g/> » засобу — іронії <g/> . </p>
doc#24 <p> Що сама структура поодиноких розділів <g/> , взятих уже не в співвідношенні <g/> , а в собі <g/> , нагадує часто структуру музичного твору — в цьому нема нічого дивного <g/> .
doc#24 Дуже часто розділи членуються на виразні відтинки з більш або менш паралельними будовою рефренами <g/> .
doc#24 Він часто наближається до віршового <g/> : « <g/> Ні жесту млявого — бадьорість <g/> .
doc#24 <p> Що ця варіяційна кількачленність здебільшого синтаксично оформлена паралелізмом <g/> , часто анафоричним ( <g/> « <g/> Вас дивує <g/> , вас навіть дратує цей розбризк сірих рухливих плямок <g/> , що так нагадують сірі осінні дні <g/> , сірі почуття <g/> , сіру недбайливість <g/> , сіру нудьгу присамоварних бесід <g/> , сіру активність млявих людей <g/> , сіру ніжність безсилих рук <g/> , сіру привітність ворожого усміху <g/> , сіру тьмяність фальшивих похвал <g/> » <g/> .
doc#24 Раціоналізм убрав образи і смисли твору в суворі й викристалізовані форми <g/> , але він не вбив живого відчуття <g/> , глибини схвильованости <g/> , емоційної напруги <g/> , часто ніжности і зворушення <g/> .
doc#25 <p> У ( <g/> 1 <g/> ) Михальчук з незвичайною сумлінністю опрацював приступні йому матеріяли <g/> , — головне анкети з 61 питанням <g/> , розіслані Південно-західнім відділом Російського географічного товариства <g/> , — виявивши ту велику самодисципліну науковця <g/> , про катастрофічні наслідки браку якої він писав у ( <g/> 6 <g/> , 125 <g/> ) <g/> : “ <g/> Якось увійшло в звичку досить легко ставитися до окреслення й розв'язання навіть найістотніших ( <g/> для філології — Ю.Ш. <g/> ) питань і вживати при цьому часто засобів найвищою іноді мірою некритичних і недисциплінованих <g/> .
doc#25 <p> Двоє питань з української історичної фонетики особливо цікавили Михальчука <g/> , і він особливо часто повертався до них <g/> .
doc#25 Поскільки в українській мові і часто розвинувалося з о <g/> , Кримський вирішив <g/> , що в нашому закінченні прикметників і теж походить із о <g/> , отже з первісного -оҌ <g/> , виявленого ним <g/> , постали форми називного відмінка множини типу новії <g/> , звідки вже <g/> , природно <g/> , мав утворитися стягненням тип нові <g/> , тепер панівний <g/> .
doc#27 <p> Звісно <g/> , і в листах Куліша є обговорення родинних і літературних новин <g/> , є враження з подорожей <g/> , але пише про це Куліш скупо <g/> , часто — ніби між іншим <g/> , ніпорядковано <g/> .
doc#27 Одначе <g/> , так само безсумнівно <g/> , що важливим джерелом того <g/> , що Куліш уважав за церковнослов'янізми <g/> , була російська літературна <g/> , зокрема поетична мова <g/> , і дуже часто він не відрізняв слова церковнослов'янські від слів <g/> , витворених вже на російському ґрунті <g/> , хоч і з церковнослов'янських елементів <g/> .
doc#27 Для того <g/> , хто вже обізнаний з основними фактами біографії Куліша <g/> , листи постачають безліч дорогоцінних і часто прецікавих фактичних деталів <g/> .
doc#27 Не знайдемо в Куліша висловів про потребу розвивати промисловість <g/> , зате часто висловлювався він проти урбанізації <g/> , проти міста <g/> , яке він визнавав хіба як конечне зло <g/> .
doc#27 І що найголовніше <g/> , він аж надто часто був мінливий і несталий і в своїх поглядах <g/> .
doc#27 Але <g/> , крім такого розвитку <g/> , знаходимо у Куліша аж надто часто суперечливі оцінки того самог о явища <g/> , залежні від плинних вражень або від змін настрою <g/> , сьогодні такі <g/> , а завтра інакші <g/> , а далі знов такі <g/> , як перше <g/> .
doc#27 Але чого не доконали жандарми й тульські міщани <g/> , те зробило безлюддя й байдужість <g/> , що їх так часто зустрічав Куліш в українському світі <g/> .
doc#27 Дуже часто маємо справу з пророком і проповідником більше <g/> , ніж з письменником <g/> , хоч письменником він був талановитим <g/> .
doc#27 І <g/> , зрештою <g/> , бачимо віру <g/> , а це не так часто трапляється <g/> .
doc#28 <p> Епітет Миколи Зерова – вишукано-індивідуальний <g/> , часто настроєвий <g/> , навіть несподіваний <g/> .
doc#28 Тільки цей антично-ясний і прозорий храм Зерова не має нічого спільного з тим містичним храмом – християнською церквою <g/> , що так часто з'являвся в візіях наших символістів з притаманними їм рисками містичного світосприймання <g/> .