Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Що ця позиція була в Б. Грінченка органічною <g/> , а не тільки декляративною або накинутою <g/> , доводить склад словника <g/> , редагування й видання якого саме в цей час ( <g/> словник виданий 1907 року <g/> ) закінчував Б. Грінченко <g/> .
doc#9 як небо од землі <g/> »5. Але оцінка ця випливає — як звичайно в І. Нечуя-Левицького — не з уважної аналізи мови цієї драматичної поеми <g/> , а загального доброго враження <g/> , яке на нього <g/> , очевидно <g/> , ця річ справила <g/> .
doc#9 як небо од землі <g/> »5. Але оцінка ця випливає — як звичайно в І. Нечуя-Левицького — не з уважної аналізи мови цієї драматичної поеми <g/> , а загального доброго враження <g/> , яке на нього <g/> , очевидно <g/> , ця річ справила <g/> .
doc#9 А вивчення поглядів Лесі Українки на розвиток літературної мови і аналіза мови її творів доводять зовсім інше <g/> , хоч <g/> , звичайно <g/> , ставити знак рівности між мовою її творів і мовою робіт М. Грушевського було б безглуздо — і то не тільки і не стільки через різницю в їхніх поглядах на питому вагу галицьких елементів у літературній мові ( <g/> а ця різниця <g/> , безперечно <g/> , була <g/> ) <g/> , а й передусім через принципову відмінність багато в чому мови історично-наукової праці від мови художнього твору <g/> , та ще й писаного віршовим діялогом <g/> … </p>
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 <p> V. ГАЛИЦЬКІ МОВНІ ЕЛЕМЕНТИ <g/> , ІНКОРПОРОВАНІ В СИСТЕМУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ </p><p> Із зробленого в попередніх розділах огляду мовних впливів Галичини на Велику Україну в їх історичній послідовності видно <g/> , що питома вага галицьких мовних елементів у сучасній українській літературній мові мусить бути немала <g/> , що ця літературна мова <g/> , власне <g/> , сміливо може бути названа мішаною щодо своєї діялектної основи <g/> , і <g/> , отже <g/> , традиційне підручникове твердження про її київсько-полтавську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії <g/> , то принаймні додатку <g/> : з великим галицьким нашаруванням <g/> .
doc#9 Але технічна <g/> , а почасти й природничо-медична термінологія ця внаслідок опору совєтської влади її запровадженню великою мірою лишилася поза широким мовним ужитком <g/> , і тільки майбутнє покаже <g/> , чи стане вона органічною складовою частиною живої мови <g/> .
doc#9 У старих письменників з Великої України ця конструкція була неможлива хоч би через те <g/> , що саму годину вони позначали не порядковим <g/> , а кількісним числівником ( <g/> « <g/> Було ще тільки десять годин <g/> » — Б. Грінченко <g/> , « <g/> На розпутті <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Конструкція ця не чужа і східноукраїнським говіркам <g/> , але поза кількома більш- менш сталими зворотами ( <g/> « <g/> По вечері опинився Харпак вже надворі <g/> » — І. Манжура <g/> ) <g/> , її частіше заступає інша <g/> : прийменник після + родовий відмінок іменника <g/> . </p>
doc#9 Нема чистодіялектних літературних мов <g/> , літературна мова не може дорівнювати одній якійсь говірці <g/> , хоч би ця говірка й мала найкращі мовні прикмети й традиції <g/> .
doc#9 За своєю структурою ця мова є тотожня з російською <g/> , проте протилежна до мови Лесі Українки або Михайла Коцюбинського <g/> . </p>
doc#9 Щойно централізований і надмірний апарат з центром поза межами України міг допомогти <g/> , щоб перемогла ця структура <g/> . </p>
doc#9 а то и того реже в неодушевленных <g/> » ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , хоч <g/> , відповідно до його високої оцінки південних говірок <g/> , ця форма означає <g/> , на його думку <g/> , « <g/> умягчение грубости наречия <g/> » <g/> ; </p><p> б. Нестягнені прикметники <g/> : гарная — гарнеі — гарный ( <g/> 10 <g/> ) <g/> ; </p><p> в. Наз <g/> .
doc#10 <p> Кінець-кінцем ця праця Ганцова — поважна <g/> , солідна в поводженні з фактами і заслуговує на повне довір'я при будь-яких довідках фактичного характеру <g/> .
doc#10 <p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .
doc#10 Дурново писав з цього приводу <g/> : “ <g/> Ця схема <g/> , що на ній позначається сильний вплив побудов Шахматова <g/> , дуже спокуслива <g/> , але покищо її можна розглядати тільки як талановиту гіпотезу <g/> ”18 <g/> ) ˮ. Справді <g/> , схема ця надто нагадує погляди Шахматова на постання середньо-російських <g/> , зокрема московської <g/> , говірок <g/> .
doc#10 праця <g/> , 152 <g/> ) ця “ <g/> схема Ганцова чисто проблематична <g/> ” <g/> , але він же спостеріг і те <g/> , що ця штучна схема “ <g/> на решті висновків не позначається <g/> ” <g/> , і це дало йому змогу схарактеризувати праці Ганцова з історичної діалектології як “ <g/> блестящее применение исторических принципов <g/> ” ( <g/> 155 <g/> ) <g/> .
doc#10 праця <g/> , 152 <g/> ) ця “ <g/> схема Ганцова чисто проблематична <g/> ” <g/> , але він же спостеріг і те <g/> , що ця штучна схема “ <g/> на решті висновків не позначається <g/> ” <g/> , і це дало йому змогу схарактеризувати праці Ганцова з історичної діалектології як “ <g/> блестящее применение исторических принципов <g/> ” ( <g/> 155 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> 4 <g/> ) * після бібліографічної позиції означає <g/> , що ця стаття була неприступна авторові під час писання цього нарису <g/> . </p>
doc#10 Не знати <g/> , коли ця праця формально почалася <g/> , але в Звідомленні ВУАН за 1921 р.7 <g/> ) Курило вже загадана як старший науковий співробітник-філолог <g/> , консультант Інституту наукової мови <g/> .