Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 , —якщо хочете <g/> , вже в « <g/> другій мініреволюції <g/> » <g/> , цього разу морфологічній <g/> , іменникові форми прикметникового зразка <g/> , здатного на узгодження <g/> , перенесено до — генетично « <g/> іменникового <g/> » зразка <g/> , тепер уже мішано іменниково- прикметникового <g/> , — і так постали форми непрямих відмінків типу п'ятьох голубів—п'ятьом голубам <g/> .
doc#3 семантика і синтакса цього типу числівників була цілком розхитана і <g/> , можна думати <g/> , він тяжів до занепаду <g/> .
doc#3 Характеристичний з цього погляду приклад з Київського літопису <g/> , що його наводить Єв <g/> .
doc#3 В обох досі виданих томах ДУМ конструкціям типу двоє речень приділено по мапі <g/> , 275 ( <g/> почасти і 274 <g/> ) в томі 1 і 258 в томі 2. Оминаючи деталі <g/> , в цілому ці мапи прекрасно збігаються з моїм матеріялом <g/> , ексцерпованим з творів красного письменства і обговореним на початку цього мого звідомлення <g/> .
doc#4 <p> Багато помічає спостережливе й критичне око по- етки <g/> , і охочий міг би відтворити з цього сторінки її та її покоління біографії <g/> .
doc#4 <p> Два спостереження загальнішого характеру випливають з цього короткого вгляду в дві короткі поезії <g/> . </p>
doc#4 Спільним знаменником усього цього була віра в те <g/> , що і людину і світ можна беззастережно перебудовувати <g/> , бо в їхній основі лежить механічна сума механічних чинників <g/> . </p>
doc#4 Важитиме бо тут те <g/> , що тут знайшла свій вияв особистість поетки і що ця особистість має властивість і здатність промовляти до читацьких — вживім тут цього неприйнятного для механістів і формалістів слова — душ чи <g/> , коли хочете <g/> , — майже за Олесем <g/> , — сердець <g/> .
doc#4 І в обох випадках одна з особливостей цього стилю — його дуже своєрідна « <g/> щоденниковість <g/> » з грою дуже особистого <g/> , інтимно-особистого й загального <g/> , біографічно обмеженого з умінням вийти до вселюдськости <g/> , патосу <g/> , вкладеного в рамки стислости й стрима- ности <g/> , самоіронії й пластичности <g/> . </p>
doc#4 » <g/> ) </p><p> Наталя Лівицька-Холодна створює відповідно до цього настрою незвичайної сили й глибини образ <g/> : </p><p><g/> …
doc#4 <p> Але в Овідія цього звиху ще нема <g/> , і гармонійне життя <g/> , задоволене малим <g/> , виливається в спокійний і гармонійний кінець <g/> : </p><p> Раз <g/> , знеможені віком і кволі <g/> , </p><p> Вийшли із храму на ґанок вони <g/> ; обступили їм пам'ять </p><p> Давні події <g/> ; стоять <g/> , розмовляють <g/> , аж бачить Бавкіда <g/> : </p><p> Зазеленів Філімон <g/> ; придивився старий <g/> : його жінка </p><p> Криється листом — і от вже шумить верховіття над ними <g/> . </p>
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#4 <p> Якщо ж говорити про поезії <g/> , де цей мотив названо <g/> , де навіть і найпрозаїчніші хоми невірні не можуть не бачити написаного чорним на білому <g/> , неохоче береться рука за спробу анатомії цього поетичного мотиву <g/> .
doc#4 Тепер це — « <g/> остання поразка <g/> » <g/> ; « <g/> безвість безсмертя <g/> » — це в суті речі чи то пекельний вихор Франчески да-Ріміні <g/> , чи то скупчення « <g/> не цього світу в'язниць <g/> » <g/> ; і веде туди <g/> , не питаючи згоди <g/> , « <g/> чорний лицар <g/> » <g/> , « <g/> чорний привид <g/> » <g/> , « <g/> чорний воїн <g/> » і в характеристичній амбівалентності статі/безстаттевости — « <g/> діва залізна <g/> » <g/> , що стискає груди <g/> , серце <g/> , душу <g/> , життя « <g/> хижацькими кігтями <g/> » <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Старість <g/> » <g/> ) </p><p> І мотив для цього виклику порожнім словам — не героїка <g/> , не рятування людства чи бодай України <g/> , а факт індивідуальної біографії <g/> , — постаріння <g/> . </p>
doc#4 <p> Не маю тут місця на докладну аналізу використовуваних для цього засобів <g/> , обмежуся на кількох стислих ілюстраціях з мінімумом прикладів <g/> . </p>
doc#4 <p> Гаразд <g/> , але якийсь чортик підсуває до неї все таки а little twist <g/> , який стає неуникненним <g/> , як тільки пробуємо точніше визначити координати цього стилю <g/> .
doc#5 Простора площадка позад церкви була теж тахльована <g/> , і їхні кроки дзвінко пролунали в порожнечі цього відлюдного закутку <g/> » <g/> .
doc#5 З ним заходить Марта в любовне коло <g/> , і розрив цього кола стає кінцем роману <g/> .
doc#5 Вони діють у сюжетних лініях роману <g/> : Безпалько виганяє Марту з праці ( <g/> і для цього він є в списку дійових осіб <g/> ) <g/> , Іванчук спричиняється до її виселення з кімнати <g/> , Дмитро приносить Марті вістку про зраду Славенка з Ірен <g/> , Льова рятує ситуацію <g/> , знаходить для Марти нову кімнату <g/> .